Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Тракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Сватівського районного суду Луганської області від 9 серпня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Сватівської міської ради, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6 про зобов'язання передати у власність житло,

У січні 2009 році позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача. Просив зобов'язати виконавчий комітет Сватівської міської ради Луганської області після здійснення позивачем доплати за надлишки загальної площі квартири видати розпорядження про передачу у його власність квартири АДРЕСА_1 та видати позивачу свідоцтво про право власності на вказане житло.

Постановою Сватівського районного суду Луганської області від 9 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що судовими рішеннями Сватівськогого районного суду від 16 січня 2009 року та від 24 грудня 2010 року, які набрали законної сили, ОСОБА_4 визнано таким, що втратив право на жиле приміщення за адресою АДРЕСА_1, а тому з урахуванням приписів ст. 72 КАС України обставини щодо права власності ОСОБА_4 на вказане житло доказуванню не підлягають, оскільки вже встановлені вищезазначеними судовими рішеннями, відповідно до яких питання щодо права власності неодноразово розглядалось судами різних інстанцій.

Суд апеляційної інстанції зазначивши у своєму рішенні, що до юрисдикції адміністративних судів не відноситься розгляд справи про визнання права власності житло, в той же час залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Проте погодитись із такими висновками судів попередніх інстанцій не можна.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи те, що суть позовних вимог ОСОБА_4 фактично зводиться до визнання за ним права власності на житло, вказаний спір повинен розглядатися не за правилами адміністративного судочинства, а за правилами цивільно-процесуального судочинства.

Згідно п.1 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, коли справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у цій адміністративній справі - закриттю на підставі статей 157 та 228 КАС України.

Керуючись статтями 157, 220, 222, 223, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Сватівського районного суду Луганської області від 9 серпня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року скасувати.

Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Сватівської міської ради, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6 про зобов'язання передати у власність житло закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.