Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Херсона до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лидер-Авто", третя особа - Управління ДАІ УМВС України в Херсонській області про стягнення заборгованості за несплачений збір за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року,

В грудні 2008 року Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Херсона, правонаступником якого є Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні, звернулось до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_4 1800,00 грн. несплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року замінено первинного відповідача належним - Товариством з обмеженою відповідальністю "Лидер-Авто".

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лидер-Авто" на користь Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Херсона 1800,00 грн. недоплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно довідки-рахунку від 16 жовтня 2007 року ОСОБА_4 придбано легковий автомобіль марки "Skoda Fabia Classic" у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лидер-Авто".

Управлінням Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Херсона з 22 травня 2008 року по 02 червня 2008 року проведено позапланову перевірку щодо перерахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій при відчуженні нових легкових автомобілів за період з 01 січня 2007 року по 31 березня 2008 року, за результатами якої складено Акт № 20 від 09 червня 2008 року, де зазначено, що при перевірці реєстраційних справ нових легкових автомобілів, реєстрів МВ РЕР м. Херсона УДАІ по реєстрації транспортних засобів та виписок Головного управління Державного казначейства України у Херсонській області щодо фактичного надходження коштів від операцій по відчуженню легкових автомобілів за вказаний період по певним справам виявлені розбіжності між сумами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій при відчуженні нових легкових автомобілів, зазначених у квитанціях платників, що знаходяться у реєстраційних справах МВ РЕР м. Херсона УДАІ та фактичними сумами цього збору, що надійшли на рахунок Пенсійного Фонду України.

За даними реєстраційної справи ОСОБА_4 сума перерахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування через ХФ АКБ "Правекс-Банк", яка зазначена у квитанції від 16 жовтня 2007 року № 2382/з1278 складає 1905,00 грн. Фактично на рахунок Головного управління Державного казначейства України у Херсонській області, відповідно до даних реєстру, від ОСОБА_4 17 жовтня 2007 року надійшли кошти зі сплати збору з операції купівлі легкового автомобіля у сумі 105,00 грн. Таким чином, недоотримана сума збору на обов'язкове державне пенсійне страхування від операції купівлі легкового автомобіля склала 1800,00 грн.

Вирішуючи спір по суті та стягуючи з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лидер-Авто" 1800,00 грн. недоплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні легкових автомобілів Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) покладено саме на продавця автомобілів, який здійснює таке відчуження, однак доказів, що підтверджують сплату товариством збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції по реалізації ОСОБА_4 легкового автомобіля відповідачем не надано.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, колегія суддів апеляційної інстанції виходила з того, що ОСОБА_4 у повному обсязі виконано обов'язок по сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а саме, ним передано готівкові кошти до банківської установи та отримано платіжне доручення з відміткою банку, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі та здійснення відповідного платежу. Відтак, стягнення суми збору ще й з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лидер-Авто" є порушенням принципів системи оподаткування України, яка базується на засадах рівномірності, пропорційності, поміркованості, визначеності, недопущення подвійного оподаткування, зручності сплати та справляння. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Проте, відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції не врахував, що суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів сплачують платники цього збору, визначені пунктом 7 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року №400/97-ВР, до яких, в даному випадку, належить саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Лидер-Авто".

Крім того, дійшовши висновку про сплату ОСОБА_4 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в повному обсязі, що унеможливлює стягнення зазначеної суми з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лидер-Авто", суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що ОСОБА_4 16 жовтня 2007 року проведено оплату на користь Управління державного казначейства в Херсонській області збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3% вартості автомобіля у розмірі лише 105,00 грн. замість належної суми 1905,00 грн., вказаної в квитанції № 2382/з1278.

В той же час, невідповідність суми, зазначеної в квитанції ПАТ КБ "Правекс-Банк" про сплату збору до Пенсійного фонду, яка знаходиться в реєстраційній справі на придбаний ОСОБА_4 автомобіль, сумі, яка фактично поступила до Управління Пенсійного фонду України, є предметом розслідування в рамках кримінальної справи № 250038-08, яка порушена за фактом ненадходження до пенсійного фонду обов'язкових платежів під час реєстрації транспортних засобів у МВ РЕР ДАІ м. Херсона, що знаходиться у провадженні СВ УБОЗ УМВС України в Херсонській області, і розслідування якої станом на дату винесення оскаржуваного рішення не закінчено.

Згідно з ч.1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, оскільки судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, зокрема, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, судове рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.