Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Кобилянського М.Г.,

суддів: Ліпського Д.В., Штульмана І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 0549 про визнання права на отримання одноразової грошової допомоги та зобов'язання виплатити грошову допомогу

за касаційною скаргою військової частини А 0549 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року, -

У березні 2008 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до військової частини А 0549 про визнання права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності та зобов'язання виплатити грошову допомогу у розмірі 249 240,24 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Малиновського районного суду м.Одеси від 25 березня 2008 року позов задоволено. Стягнуто з військової частини А 0549 на користь ОСОБА_1 249 240,24 грн. одноразової грошової допомоги за отримання інвалідності другої групи під час виконання обов'язків військової служби. Стягнуто з військової частини А 0549 на користь держави 1700 грн. судового збору.

Додатковою постановою Малиновського районного суду м.Одеси від 14 травня 2008 року визначено спосіб виконання судового рішення: стягнуто з рахунку військової частини А 0549, відкритого за загальним фондом державного бюджету за кодом програмної класифікації видатків 2101020 "Утримання особового складу" за рахунок видатків за кодом економічної класифікації видатків 1112 "Грошове утримання військовослужбовців", на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу за отримання інвалідності ІІ групи під час виконання обов'язків військової служби в сумі 249 240,24 грн., на користь держави - 1700 грн. судового збору.

Постановою Малиновського районного суду м.Одеси від 18 грудня 2008 року заяву військової частини А 0549 про перегляд постанови Малиновського районного суду м.Одеси від 25 березня 2008 року за нововиявленими обставинами задоволено. Постанову Малиновського районного суду м.Одеси від 25 березня 2008 року та додаткову постанову Малиновського районного суду м.Одеси від 14 травня 2008 року скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року постанову Малиновського районного суду м.Одеси від 18 грудня 2008 року скасовано. Заяву військової частини А 0549 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Малиновського районного суду м.Одеси від 25 березня 2008 року задоволено. Постанову Малиновського районного суду м.Одеси від 25 березня 2008 року та додаткову постанову Малиновського районного суду м.Одеси від 14 травня 2008 року скасовано за нововиявленими обставинами і прийнято нову - про часткове задоволення позовних вимог. Визнано право ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги на виконання положень ч.2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції Закону України від 3 листопада 2006 року №328-V (328-16) ) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) в розмірі 42 - місячного грошового забезпечення визначеного відповідно до п.3 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році (з урахуванням постанови окружного адміністративного суду міста Києва від 5 жовтня 2009 року). Зобов'язано військову частину А 0549 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу на виконання положень ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції Закону України від 3 листопада 2006 року №328-V (328-16) ) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) в розмірі 42 - місячного грошового забезпечення визначеного відповідно до п. 3 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році (з урахуванням постанови окружного адміністративного суду міста Києва від 5 жовтня 2009 року).

Додатковою постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року заява ОСОБА_1 про визначення способу виконання судового рішення задоволена. Постановлено: визначити суму одноразової грошової допомоги з урахуванням грошового забезпечення особи зі статусом позивача, стягнувши з військової частини А 0549 на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу на виконання положень ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції Закону України від 3 листопада 2006 року №328-V (328-16) ) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) в розмірі 42 - місячного грошового забезпечення визначеного відповідно до п. 3 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році (з урахуванням постанови окружного адміністративного суду міста Києва від 5 жовтня 2009 року) з рахунку військової частини А 0549, відкритого за загальним фондом державного бюджету.

Відповідач просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, і залишити в силі постанову суду першої інстанції, яка, на його думку, прийнята відповідно до закону і скасована помилково.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних силах України і наказом Міністра оборони України від 11 грудня 2004 року № 1118 звільнений з військової служби за п.п."б" п.67 (за станом здоров'я) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних сил України.

Під час проходження дійсної військової служби у 1997 році при виконанні обов'язків позивач отримав травму і висновком МСЕК від 8 лютого 2005 року йому було встановлено 50% втрати працездатності. 11 березня 2005 року ОСОБА_1 отримав нараховану страхову суму за державним обов'язковим особистим страхуванням у розмірі 4 250 грн. за 50% втрати працездатності.

Судами також встановлено, що за висновком МСЕК від 19 лютого 2008 року позивачу була встановлена ІІ група інвалідності внаслідок травми, отриманої під час виконання обов'язків військової служби.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1, отримавши страхову суму за 50% втрати працездатності, використав своє право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням травми у період проходження служби і підстави для виплати грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності відсутні. Крім того, позивачем була порушена процедура подачі документів, передбачена Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року №284 (284-2007-п) .

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач має право на отримання страхового платежу у зв'язку із встановленням інвалідності, передбаченого ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції Закону України від 3 листопада 2006 №328-V (328-16) )у порядку, встановленому п.п.2 п.2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року №284 (284-2007-п) .

Відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (в редакції, яка діяла до 1 січня 2007 року) було встановлено, що військовослужбовці підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Зазначеною нормою Закону було встановлено, що у 2006 році нарахування страхової суми з державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців здійснюється у разі загибелі (смерті) застрахованого виходячи із рівня 170 гривень, у інших страхових випадках - виходячи із рівня 85 гривень згідно із Законом від 20 грудня 2005 року № 3235-IV (3235-15) .

Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України "Про умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплати їм та членам їх сімей страхових сум" від 19 серпня 1992 року №488 (488-92-п) державне обов'язкове особисте страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори проводиться Національною акціонерною страховою компанією "Оранта" за рахунок коштів державного бюджету, що виділяються Міністерству оборони, Міністерству транспорту та зв'язку, Національній гвардії, Адміністрації Державної прикордонної служби, Міністерству внутрішніх справ, Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки та іншим військовим формуванням, що створені Верховною Радою України.

Підпунктом "б" пункту 6 зазначених Умов передбачено, що Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Тобто, 11 березня 2005 року позивач отримав від страхової компанії НАСК "Оранта" нараховану страхову суму у розмірі 4 250 грн. за 50% втрати працездатності відповідно до положень законодавства, чинного до 1 січня 2007 року.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у редакції Закону України від 3 листопада 2006 №328-V (328-16) , який набув чинності в цій частині 1 січня 2007 року, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №499 (499-2008-п) , якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі - Порядок).

Зазначеною постановою установлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 р., здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою. Постановлено завершити виплату страхових сум за страховими випадками, що сталися до 1 січня 2007 р., відповідно до Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядку виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 р. № 488 (488-92-п) , а також одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (284-2007-п) .

Підпунктом 2 пункту 2 Порядку встановлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, зокрема, інвалідам ІІ групи у розмірі 42-місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п.п. 4 п. 2 Порядку у разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Виплата одноразової грошової допомоги здійснюється в порядку черговості відповідно до дати подання документів.

Тобто, після встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності він набув право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з вирахуванням раніше виплаченої суми.

Проте, вирішуючи справу по суті, суди помилково застосували до даних правовідносин Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджений Постановою КМ України від 21 лютого 2007 року № 284 (284-2007-п) , оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у позивача виникло лише після встановлення інвалідності - 19 лютого 2008 року, а тому до спірних правовідносин повинен був застосовуватись Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (499-2008-п) .

Відповідач у доводах касаційної скарги стверджує, що позивач із заявою про виплату грошової допомоги у 2008 році не звертався, будь-яких документів не подавав, а тому підстав для виплати такої допомоги у відповідача не було.

Отже, при новому розгляді справи судам слід з'ясувати питання дотримання позивачем порядку подачі документів на отримання одноразової грошової допомоги, яка передбачена вищевказаним Порядком.

Пунктом 7 Порядку передбачено, що керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.

Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Тобто, відповідно до статті 52 КАС України, Міністерство оборони України, як головний розпорядник бюджетних коштів, має бути залучено до справи як відповідач.

Відповідно до вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина чет верта). Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частина п'ята).

З урахуванням викладеного, обставини справи при новому розгляді потребують повного та всебічного з'ясування з додержанням вимог допустимості та належності доказів.

Висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, а при постановленні судових рішень недотримані вимоги ст. 159 КАС України щодо їх законності і обгрунтованості.

Оскільки судами допущені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України це є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 227, 230 КАС України, -

Касаційну скаргу військової частини А 0549 задовольнити частково.

Постанову Малиновського районного суду м.Одеси від 18 грудня 2008 року, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року та додаткову постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.