Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Калашнікової О.В.,

Мороз В.Ф.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Стаханов Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року у адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Стаханов Луганської області,

про скасування рішень щодо застосування фінансових санкцій, -

У травні 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2, (далі - ОСОБА_2), звернулася із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Стаханов Луганської області, (далі - УПФУ), про скасування рішень щодо застосування фінансових санкцій №138 та №139 від 5.04.2012 року.

4 вересня 2012 року постановою Луганського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року, позов задоволено.

Скасовано рішення УПФУ №138 та №138 від 5.04.2012 року щодо застосування до ОСОБА_2 фінансових санкцій за несвоєчасне подання звітності до органів Пенсійного фонду України.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що органи пенсійного фонду з 1.01.2011 року не вправі за порушення, вчинені до 1.01.2011 року, нараховувати штрафи та пеню, визначені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 1.01.2011 року суперечить статті 92 Конституції України та пункту 7 Перехідних Положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) .

УПФУ звернулося із касаційною скаргою про скасування постанови Луганського окружного адміністративного суду та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 3.02.2012 року УПФУ складено акт №26 щодо факту несвоєчасності подання відомостей, що використовуються у системі персоніфікованого обліку за період з 1.01.2005 року до 31.12.2012 року.

На підставі даного акту 3.03.2012 року ухвалені рішення №60 та №61 щодо застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей, які використовуються у системі персоніфікованого обліку, у розмірі 17965,84 грн. та 253,11 грн.

26 березня 2012 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області рішення №60 та №61 від 3.02.2012 року про застосування фінансових санкцій скасовані.

5 квітня 2012 року УПФУ винесено рішення №138 та №139 на підставі п.5 ч.9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування до ОСОБА_2 фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей, які використовуються у системі персоніфікованого обліку за 2005 рік, у розмірі 17965,84 грн., за 2006 рік - у розмірі 253,11 грн.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 9.07.2003 року (в редакції чинні на 1.07.2010 року) страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом та нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно з п.5 ч.9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції чинній на 1.07.2010 року) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З набрання чинності Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) з 1 січня 2011 року положення п.5 ч.9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" втратило чинність.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що УПФУ винесені рішення про застосування фінансових санкцій та пені з порушенням діючого законодавства.

За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову є обґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст., ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Стаханов Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.