Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси на постанову Київського районного суду м. Одеси від 6 лютого 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року у справі № 520/17156/14-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси про визнання неправомірними дій щодо обмеження перерахунку розміру пенсії за вислугу років, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси, в якому просив визнати дії управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси щодо обмеження під час перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1, неправомірними, а також зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції від 23 грудня 2010 року, виходячи з розрахунку 90% від середнього заробітку, та здійснити відповідні виплати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень перерахунок його пенсії був проведений з порушенням діючого законодавства, а на його звернення щодо усунення порушень закону, відповідач відповів відмовою, чим були порушені права та інтереси позивача, щодо перерахунку пенсії відповідно до діючого законодавства.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 6 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року, адміністративний позов задоволений. Визнані дії управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси щодо обмеження під час перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1, неправомірними. Рішення управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси від 19.11.2014 року № 6615 та Розпорядження № 833256 від 06.11.2014 року щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 скасовані. Зобов'язане управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 24.10.2014 року на підставі довідки прокуратури Одеської області 2014 року (без зазначення числа та місяця) відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції від 23 грудня 2010 року, виходячи з розрахунку 90% від середнього заробітку, та здійснити відповідні виплати.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 26.01.2009 року ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років на підставі статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ від 05.11.1991 р. (у редакції, чинній на час призначення пенсії) в розмірі 90 % від суми заробітної плати.

Оскільки з часу проведення позивачу розрахунку пенсії 26.01.2009 р. відбулося істотне збільшення посадових окладів працівників прокуратури, позивач 24.10.2014 р. подав відповідну заяву до управляння Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси з необхідними документами, в тому числі з довідкою прокуратури Одеської області від 2014 р. (точна дата не вказана) № 390 про те, що заробітна плата працівника на відповідній посаді у 2014 році всього складає 14101,98 грн. У зв'язку з чим Розпорядженням начальника УПФ України у Київському районі від 06.11.2014 року № 833256 позивачу була перерахована пенсія виходячи з 70 відсотків від загального заробітку відповідного працівника органів прокуратури у м. Одесі.

Позивач 10.11.2014 р. звернувся до відповідача з заявою щодо повідомлення його про проведений перерахунок, та 19.11.2014 р. за № 6615 йому було надана відповідь в.о. начальника управляння Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси, у якій зазначено, що наведений розрахунок розміру пенсії виходячи з 70 відсотків від заробітної плати проведений у відповідності до діючого на час проведення розрахунку законодавства з врахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 року № 112 (112-2014-п) "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", якою були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865 (865-2000-п) "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення", якими внесені зміни до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до яких пенсії за вислугу років призначаються в розмірі 70 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне страхування, а до 01.01.2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів та слідчих визначені статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ. Редакція зазначеної статті змінювалася.

Так, відповідно до частини 1 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Законом № 3668-VІ (3668-17) , який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, внесені зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, зокрема змінений у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права.

Статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції Закону № 3668-VІ (3668-17) встановлено, що прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Таким чином, з 1 жовтня 2011 року положення частини першої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 3668-VІ (3668-17) .

Разом з тим, підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулюють частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ (3668-17) змін не зазнали (змінилася лише нумерація частин цієї статті).

Відповідно до частини 13 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з частиною 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Таким чином, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому дійшла такого правового висновку: внесені Законом № 3668-VІ (3668-17) зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які змін у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ (3668-17) не зазнали.

Крім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, слід виходити з того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України (254к/96-ВР) виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо ( рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 (v008p710-99) у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (v005p710-02) у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розумінні сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужений шляхом внесення змін до законодавства.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 10 грудня 2013 року № 21-348а13, від 17 грудня 2013 року № 21-445а13, яка відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси відхилити.

Постанову Київського районного суду м. Одеси від 6 лютого 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.