Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Мироненка О.В., Сороки М.О., Чумаченко Т.А., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 09 липня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області, відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування адміністративної території Сарненського району, ОСОБА_5 про скасування постанови, -

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області, відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування адміністративної території Сарненського району, ОСОБА_5 про скасування постанови.

Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 09 липня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 09 липня 2009 року залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

У зв'язку з відсутністю клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд касаційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 є директором КП "Трудівник" відповідно до контракту від 19 лютого 2007 року, яким зобов'язаний здійснювати оперативне управління підприємством, організовувати його виробничо-господарську, соціальну та іншу діяльність, забезпечувати виконання завдань підприємства, передбачених Статутом.

02 березня 2009 року щодо позивача складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначено про порушення ОСОБА_4 правил, норм і стандартів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні шляхів, а саме: наявна ямковість на проїзній частині в

м. Сарни по вул. Белгородській та вул. Технічній.

На підставі вищезазначеного протоколу 16 березня 2009 року відповідачем винесена постанова про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 на підставі частини 1 статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржувана постанова була винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений законом з урахуванням фактичних обставин справи та наявних у справі доказів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким висновком судів з огляду на таке.

Положеннями статті 6 Закону України "Про дорожній рух" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до компетенції міської та районної Ради народних депутатів і міської та районної виконавчої влади у сфері дорожнього руху належить, зокрема: визначення компетенції підвідомчих адміністрацій, що створюються згідно із схемою управління містом чи районом, у сфері дорожнього руху та його безпеки; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про дорожній рух" усі роботи по будівництву, реконструкції і ремонту автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів повинні здійснюватись згідно з проектами та вимогами правил, нормативів і стандартів України з безпеки дорожнього руху.

Статтею 44 зазначеного закону передбачено, що фінансування заходів, передбачених програмами, а також інших заходів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, відрахувань міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади та об'єднань, місцевих бюджетів, позабюджетних коштів і фондів.

Відповідно до частини 1 статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, судами встановлено, що положеннями Статуту КП "Трудівник" визначено, що предметом діяльності підприємства, є, зокрема: реконструкція, ремонт автошляхів загального користування, міських вуличних автомобільних мереж.

Згідно з повідомленням міського голови м. Сарни від 10 грудня 2008 року Сарненською міською радою утримання вуличної мережі та організація дорожнього руху в м. Сарни покладені на комунальне підприємство міської ради "Трудівник".

При цьому неналежне утримання вулично-шляхової мережі в м. Сарни по вул. Белгородській та вул. Технічній підтверджено наявними в матеріалах справи фототаблицями.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку про правомірність дій відповідача та відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішеннях судів попередніх інстанцій.

Постановлені у справі рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 09 липня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування адміністративної території Сарненського району, ОСОБА_5 про скасування постанови - залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом

України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.