Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Алушта Автономної Республіки Крим до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Алушта Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27 січня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року,

У січні 2012 року Управління Пенсійного фонду України в м. Алушта Автономної Республіки Крим звернулось до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, в якому просило стягнути з останнього заборгованість зі сплати фінансових санкцій у сумі 116,66 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року, позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Алушта Автономної Республіки Крим залишено без задоволення.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Алушта Автономної Республіки Крим, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 07 листопада 2012 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Алушта Автономної Республіки Крим прийнято рішення №430 та №431 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду України, яким підприємцю нараховано штраф у розмірі 128,89 грн. (63,25 грн. та 65,64 грн.) та пеню у розмірі 147,76 грн. (45,29 грн. та 102,47 грн.) за період з 20 жовтня 2010 року по 30 березня 2011 року.

За рахунок переплати в розмірі 159,99 грн. за відповідачем залишилась несплачена заборгованість в розмірі 116,66 грн.

Вирішуючи спір та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вірно виходив з того, що Управління Пенсійного Фонду України в м. Алушта АР Крим при застосуванні фінансових санкцій до відповідача за несвоєчасну сплату страхових внесків винесло рішення № 430 та № 431 від 30 березня 2011 року на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" приписи якої були виключені у зв'язку з прийняттям Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) , а тому рішення про застосування фінансових санкцій у розмірі 116,66 грн. підлягає скасуванню.

Згідно з пунктом 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне і пенсійне страхування" суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

01 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (2464-17) .

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону визнано такими, що втратили чинність частини 1-9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

За період до 1 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України "Про загальнообов'язкове державне і пенсійне страхування" (1058-15) . Зазначеним Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових; внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (2464-17) , що набрав чинності з 1 січня 2011 року, стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, органи пенсійного фонду з 1 січня 2011 року не вправі за порушення, вчинені до та після 1 січня 2011 року, нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 1 січня 2011 року суперечить статті 58 Конституції України незважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) .

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Алушта Автономної Республіки Крим протиправно винесені рішення № 430 та № 431 від 30 березня 2011 року про застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків на підставі пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне і пенсійне страхування", оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (2464-17) , і не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваних рішень.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управлінням Пенсійного фонду України в м. Алушта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27 січня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.