Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова про скасування рішення за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 липня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року,

У червні 2012 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання звітності №1908/08 від 05 червня 2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання звітності №1908/08 від 05 червня 2012 року.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 зареєстрований як суб'єкт господарювання Виконавчим комітетом Харківської міської ради.

Відповідно до повідомлення про взяття на облік фізичної особи-підприємця, позивач взятий на облік 19 травня 2005 року в Управлінні Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова як платник страхових внесків за реєстраційним номером 20.33.12578 .

Згідно з ярликом-розпискою 14 травня 2012 року позивачем надано до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харків звіти до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за 2005, 2007, 2008 та 2009 роки, які отримані відповідачем 31 травня 2012 року.

Управлінням Пенсійного Фонду України у Червонозаводському районі м. Харкова 01 червня 2012 року було складено акт №151 про несвоєчасне подання звітів до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за 2005, 2007, 2008 та 2009 роки. Зазначеним актом встановлено, що звіти до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за 2005, 2007, 2008, 2009 роки Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 фактично надав 31 травня 2012 року при кінцевому терміну звітування 01 квітня 2006 року, 01 квітня 2008 року, 01 квітня 2009 року, 01 квітня 2010 року, звіти про нарахування та сплату суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2005, 2007, 2008, 2009 роки фактично надано позивачем 16 травня 2012 року також з порушенням терміну звітування, передбаченого п.п. 1 п. 1.3 ч.1 "Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 10.06.2004 №7-6 (z1000-04) .

На підставі вищевказаного акту №151 Управлінням Пенсійного Фонду України у Червонозаводському районі м. Харкова з посиланням на пункт 5 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за несвоєчасне подання відомостей до системи персоніфікованого обліку у строки, визначені законодавством, прийнято рішення №1908/08 від 05 червня 2012 року про застосування фінансових санкцій до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 у розмірі 13728,96 грн.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вірно виходив з того, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", приписи якої були виключені у зв'язку з прийняттям Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) , тому рішення про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання звітності до органів Пенсійного фонду України №1908/08 від 05 червня 2012 року є неправомірним і підлягає скасуванню.

01 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (2464-17) .

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону визнано такими, що втратили чинність частини 1-9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

За період до 1 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України "Про загальнообов'язкове державне і пенсійне страхування" (1058-15) . Зазначеним Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових; внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно з пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне і пенсійне страхування" за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів ПФУ накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (2464-17) , що набрав чинності з 1 січня 2011року, стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, органи пенсійного фонду з 1 січня 2011 року не вправі за порушення, вчинені до та після 1 січня 2011 року, нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 1 січня 2011 року суперечить статті 58 Конституції України незважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) .

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків, що Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова протиправно винесло рішення про застосування до позивача фінансових санкцій за несвоєчасне подання звітності до органів ПФУ за 2005, 2007, 2008 та 2009 роки на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне і пенсійне страхування", оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (2464-17) , і не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваних рішень.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 липня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.