Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: прокурор: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Федоров М. О. Малюги Ю. В. Чубенко В. В. Книгиницька М. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_7 на постанову та ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.09.2010 року Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 року у справі № 2а-1686/10/0970 (32320/10/9104) за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_7до за участю Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби Прокуратури Івано-Франківської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення,-

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.09.2010 року у справі № 2а-1686/10/0970 (32320/10/9104), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 1, 2, 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) , пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, п. 9.4 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач проти вимог та доводів заявника заперечує, просить залишити в силі судові рішення у справі.

З наданих відповідачем документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України Тисменицька міжрайонна державна податкова інспекція Івано-Франківської області Державної податкової служби підлягає заміні її правонаступником Тисменицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління міндоходів в Івано-Франківській області.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_7 зареєстрований 04.06.2003 року суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою, протягом 01.10.2007 року - 31.12.2009 року здійснював оподаткування одержаних доходів від здійснення підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування, впродовж 01.10.2009 року - 31.12.2009 року перебував на загальній системі оподаткування.

За результатами проведеної відповідачем планової виїзної документальну перевірку з питань дотримання вимог законодавства про оподаткування Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_7 за період з 01.10.2007 року по 31.12.2009 року складено акт перевірки № 1444/17-0/НОМЕР_1 від 19.04.2009 року, яким зафіксовано порушення вимог ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) , п. 19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", ст. 13 Інструкції про прибутковий податок з громадян, п. 4.7 ст. 4, пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, п. 9.4 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", пп. 4.1.4 "а" п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0022111700/0 від 28.04.2010 року про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 1 317 257,00 грн. (за основним платежем);

№ 0022121700/0 від 28.04.2010 року про визначення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 1 283 672,00 грн., в тому числі 481 193,00 грн. за основним платежем та 802 479,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з правомірності нарахування податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, оскільки обсяг виручки від реалізації товарів (робіт) в 2008 році склав 940 612,04 грн. та у 2009 році - 1 191 261,12 грн. При цьому, обсяг виручки позивача в ІІІ кварталі 2008 року перевищує граничні обсяги виручки (500 тис. грн.) і складав 786 315,00 грн., через що з наступного кварталу він повинен був перейти на загальну систему оподаткування. Крім того, позивач, починаючи з 29.05.2009 року не зареєструвався платником ПДВ, не подавав до податкового органу декларації з ПДВ, у подальшому завищив податковий кредит через формування такого за допомогою податкових накладних за період, в якому він не був платником ПДВ, тому останній допустив порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , що має наслідком визначення податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 481 193,00 грн.

При цьому суди першої та апеляційної інстанцій погодились з висновками податкового органу про те, що позивач перевищив допустимий розмір виручки, визначений Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) , оскільки на рахунок платника надходили грошові кошти у рамках договорів поворотної фінансової допомоги (позики) та дольової участі в будівництві, укладених з одного боку гр. ОСОБА_7 як фізичною особою, а з іншого - гр. ОСОБА_7 як суб'єктом підприємницької діяльності, а тому такі доходи повинні включатися до складу виручки суб'єкта господарювання.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується, враховуючи наступне.

Пунктом 1 статті 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) надано фізичним особам право перебувати на спрощеній системі оподаткування за умови, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Згідно з положенням п. 4 ст. 1 цього Указу (727/98) під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Статтею 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) визначено, що в разі порушення вимог, установлених ст. 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Тобто, отримавши на власний розрахунковий рахунок суму, яка перевищує дозволений Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" розмір виручки, платник повинен перейти на загальну систему оподаткування.

Наявність хоча б однієї з таких підстав як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців - платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунків - передбачають перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах. Недотримання строків такої перереєстрації тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Таким чином, до обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) необхідно включати суми всіх коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок або (та) в касу платника єдиного податку фізичної особи у звітному податковому періоді.

На думку судів першої та апеляційної інстанцій, позивач перевищив допустимий обсяг скільки на його рахунок надходили грошові кошти у рамках договорів поворотної фінансової допомоги (позики) та дольової участі в будівництві, які повинні включатися до складу виручки суб'єкта господарювання.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується, оскільки зазначені кошти не є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Судами не встановлено, а відповідачем в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено, що зазначені кошти перераховані іншими особами.

Отже, вказані суми є власним готівковими коштами, внесеними позивачем на рахунок в банку.

Відповідно до ст. 24 Цивільного кодексу України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою, яка в силу положень ст. 50 цього Кодексу за умови повної цивільної дієздатності має право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом.

Проте, цивільно-правовий статус такої особи при здійсненні підприємницької діяльності не змінюється.

Отримання виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) можливе в результаті здійснення господарської діяльності, яка, як випливає зі змісту ст.ст. 3, 173 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає домовленість щонайменше двох сторін.

Оскільки укладення господарських договорів фізичною особою із собою є неможливим, відповідно, неможливе й отримання виручки за такими операціями.

Посилання судів при визначенні поняття виручки на Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, підлягають відхиленню, оскільки зазначене положення визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою. Питання поняття виручки у спірних правовідносинах регулюється Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".

Вищенаведене спростовує висновки податкового органу, викладені в акті перевірки про перевищення позивачем граничних обсяги виручки і виникнення в нього обов'язку з наступного кварталу перейти на загальну систему оподаткування та з 29.05.2009 року зареєструватися як платник ПДВ.

Колегія суддів вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0022111700/0 від 28.04.2010 року та № 0022121700/0 від 28.04.2010 року підлягають скасуванню у зв'язку з необґрунтованим висновком податкового органу про нарахування податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 1 317 257,00 грн. та податкового зобов'язання з ПДВ на суму 1 283 672,00 грн., в тому числі 481 193,00 грн. за основним платежем та 802 479,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що постановою суду першої інстанції та ухвалою апеляційного адміністративного суду обставини справи встановлені повно та всебічно в обсязі, достатньому для прийняття рішення у справі, однак з неправильним застосуванням зазначених вище норм матеріального права, що є підставою відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України для їх скасування та прийняття нового рішення про задоволення позову.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_7 задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.09.2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 року у справі № 2а-1686/10/0970 (32320/10/9104) скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби № 0022111700/0 від 28.04.2010 року та № 0022121700/0 від 28.04.2010 року.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.