Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Федоров М. О.розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову та ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2011 року Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012 рокуу справі№ 2а-10099/10/1570за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доДержавної податкової інспекції в м. Южному Одеської областіпровизнання дій протиправними та скасування рішень,-

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2011 року у справі № 2а-10099/10/1570, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 71, 72, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до плану-графіку на підставі направлення № 179 від 21.10.2010 року відповідачем проведено перевірку крамниці "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4, з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 005898 від 02.10.2010 року.

Під час проведення перевірки зафіксовано порушення позивачем п. п. 1, 2, 8, 9, 13 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , а саме: реалізація товару без застосування реєстратора розрахункових операцій та видачі розрахункового документу встановленої форми на суму 144,35 грн., відсутність цінників на 72 види товарів, не забезпечено роздрукування та зберігання фіскальних звітних чеків, відсутні звіти за 09.11.2009 року, 24.11.2009 року, 03.01.2010 року, 07.01.2010 року, 20.07.2010 року, невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків з сумою коштів, що зазначені в денному звіті РРО, що становить 1 369,15 грн.

Також в порушення п. 2.6 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (z0040-05) "Про затвердження Положення про проведення касових операцій у національній валюті України" суб'єктом господарювання не обліковані в КОРО готівкові кошти в сумі 1 366,57 грн., які відповідно до фіскальних звітних чеків за 09.11.2009 року, за 24.11.2009 року, за 03.01.2010 року, за 07.01.2010 року, за 20.07.2010 року проведені через РРО.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято рішення № 0001052330 від 15.10.2010 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 10 491,50 грн. за порушення п. п. 1, 2, 8, 9, 13 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , та № 0001062330, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 10 491,50 грн. за порушення п. 2.6 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (z0040-05) "Про затвердження Положення про проведення касових операцій у національній валюті України".

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається, зокрема зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

В позовній заяві в обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про відсутність підстав та порушення порядку проведення перевірки.

Суди першої та апеляційної інстанцій на підставі дослідження зазначених в позові обставин страви та поданих позивачем доказів дійшли висновку про обґрунтованість застосування штрафних санкцій за порушення п. п. 1, 2, 8, 9, 13 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) та п. 2.6 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (z0040-05) "Про затвердження Положення про проведення касових операцій у національній валюті України".

Враховуючи положення ст. ст. 15, 16 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та ст. 11-2 Закону України "Про державну податкову службу" (чинного на момент проведення перевірки) колегія суддів погоджується з висновком судів про наявність підстав та повноважень у відповідача на проведення перевірки.

Недотримання податковим органом вимог законодавства під час здійснення такої перевірки не звільняє суб'єкта господарювання від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового та іншого законодавства, що виявлені в ході її проведення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було допущено представників органів податкової служби до перевірки, в результаті чого був складений акт перевірки та прийняті відповідні рішення.

Інших підстав, крім проведення перевірки з порушенням законодавства, позивачем в обґрунтування своїх вимог в позовній заяві не вказано.

Посилання скаржника на те, що судом апеляційної інстанції не враховано доводи апеляційної скарги щодо належності реалізованого товару іншому суб'єкту господарювання ФОП ОСОБА_5, підлягають відхиленню, враховуючи наступне.

В силу положень ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувались у суді першої інстанції, за власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції.

Проте, позивачем в апеляційній скарзі не зазначено відповідного обґрунтування.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначені посилання спростовуються матеріалами справи.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012 року у справі № 2а-10099/10/1570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.