Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 червня 2007 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання недійсним наказу та перерахунок пенсії, -

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання недійсним наказу УМВС України в Закарпатській області від 25 травня 2006 року № 91 недійсним та зобов'язання головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області виплатити донараховану суму пенсії.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 червня 2007 року позовні вимоги задоволено. Визнано наказ УМВС України в Закарпатській області від 25 травня 2006 року № 91 в частині здійснення перерахунку посадового окладу ОСОБА_2, неправомірним. Зобов'язано УМВС України в Закарпатській області виплатити позивачу донараховану суму пенсії в сумі 3262 грн. від максимального посадового окладу. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області нараховувати позивачу пенсію із посадового окладу начальника відділу УМВС України в Закарпатській області по боротьбі з економічними державними злочинами в розмірі 195 грн. в місяць до зміни посадових окладів в подальшому.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2009 року скасовано рішення суду першої інстанції та постановлено нове судове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано неправомірним наказ УМВС України в Закарпатській області від 25 травня 2006 року № 91 в частині визначення посадового окладу ОСОБА_2 та здійснення його перерахунку визнати неправомірним. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести позивачу перерахунок пенсії за вислугу років з 04 вересня 1996 року з врахуванням розміру посадового окладу за штатною посадою до переведення на посаду начальника фінансово-планового відділу УМВСУ в Закарпатській області, з наступним здійсненням перерахунку посадового окладу у відповідності до законодавства України з врахуванням максимального коефіцієнту співвідношень посадових окладів начальницького складу органів внутрішніх справ. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести виплату позивачу донарахованої суми пенсії. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційних скаргах Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційних скарг та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ України, з 01 вересня 1977 року по 01 серпня 1988 року перебував на посаді начальника відділу боротьби з розкраданням соціалістичної власності УВС Закарпатського облвиконкому, а з 01 серпня 1988 року по 01 липня 1992 року був переведений на посаду начальника фінансово-планового відділу УВС Закарпатського облвиконкому. Наказом начальника УМВСУ в Закарпатській області від 10 жовтня 1996 року № 350ос позивача звільнено з 4 вересня 1996 року, та призначено пенсію за вислугу років, виходячи з посадового окладу за останньою штатною посадою перед звільненням.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 листопада 2005 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 23 лютого 2006 року, визнано неправомірними дії УМВСУ щодо призначення пенсії позивачу з посадового окладу начальника фінансово-планового відділу та зобов'язано його нарахувати пенсію позивачу з посадового окладу начальника відділу по боротьбі з економічними злочинами УМВСУ в Закарпатській області. На виконання зазначеної постанови суду УМВСУ в Закарпатській області оскаржуваним наказом № 91ос від 25 травня 2006 року внесло зміни до наказу від 10 жовтня 1996 року № 350ос, рахуючи його звільненим з посади начальника відділу Державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВСУ в Закарпатській області з посадовим окладом 55,69 крб., з наступним його перерахунком з 1 січня 1997 року в розмірі 123 грн., а з 1 січня 2000 року - 190 грн.

Судом апеляційної інстанції досліджено, що перебуваючи на посаді начальника відділу боротьби з розкраданням соціалістичної власності та на посаді начальника фінансово-планового відділу УМВСУ в Закарпатській області, позивач отримував посадовий оклад в максимальному розмірі.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що визначення в оскаржуваному наказі нового посадового окладу для обчислення пенсії, який за розміром є меншим, тобто, перерахування посадового окладу з визначенням не максимальних коефіцієнтів співвідношень посадових окладів, погіршує становище позивача та тягне за собою зменшення його пенсії, і відповідно, правомірно визнав спірний наказ УМВС України в Закарпатській області від 25 травня 2006 року № 91 незаконним.

Однак, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, визначаючи розмір донарахованої пенсії, та, зобов'язуючи орган пенсійного фонду виплатити її конкретний розмір позивачу, судом першої інстанції не було прийнято до уваги, що визначена ним сума не підтверджується матеріалами справи, що знайшло своє підтвердження і в ході апеляційного розгляду справи.

Колегія судді вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про визнання неправомірним наказу УМВС України в Закарпатській області від 25 травня 2006 року № 91, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести позивачу перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 04 вересня 1996 року з врахуванням розміру посадового окладу за штатною посадою до переведення на посаду начальника фінансово-планового відділу УМВСУ в Закарпатській області, з наступним здійсненням перерахунку посадового окладу з врахуванням максимального коефіцієнту співвідношень посадових окладів начальницького складу органів внутрішніх справ, а також обґрунтовано відмовив в задоволенні решти позовних вимог.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання недійсним наказу та перерахунок пенсії - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.