Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації в АР Крим на постанову Нижньогірського районного суду АР Крим від 31.01.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації в АР Крим про стягнення компенсації за комунальні послуги, -

У березні 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації в АР Крим про стягнення компенсації за комунальні послуги.

Постановою Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 31.01.2011 позов ОСОБА_2 було задоволено частково. Стягнуто з управління праці та соціального захисту Нижньогірської районної державної адміністрації в АР Крим на користь ОСОБА_2 витрати на придбання твердого палива за 2007 рік у сумі 600 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації в АР Крим було залишено без задоволення, а постанову Нижньогірського районного суду АР Крим від 31.01.2011 - без змін.

Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації в АР Крим подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Нижньогірського районного суду АР Крим від 31.01.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 скасувати, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225- 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 працює в Нижньогірській центральній районній лікарні, лаборантом. Відповідно до довідки Іванівської сільської ради АР Крим, позивач проживає в сільській місцевості у будинку з пічним опаленням.

Відповідно до пункту "ї" частини 1 статті 77 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" медичні і фармацевтичні працівники мають право на безплатне користування квартирою з освітленням і опаленням тим, хто проживає і працює в селах та селищах, а також пенсіонерам, які раніше працювали медичними та фармацевтичними працівниками і проживають у цих населених пунктах, надання пільг щодо сплати земельного податку, кредитування, обзаведення господарством і будівництва приватного житла, придбання автомототранспорту.

Пунктом 17 Інструкції "Про порядок забезпечення безоплатними квартирами з опаленням та освітленням педагогічних, медичних, ветеринарних, культурно-просвітних працівників та кіномеханіків" від 21.09.1988 № 10-07 (v0-07201-88) , встановлено, що безоплатні квартири з опаленням та освітленням надаються робітникам та проживаючим з ними членам сім'ї виконавчими комітетами сільських (селищних) Рад народних депутатів чи адміністрацією установ та організацій в натурі.

Вимогами пунктів 35 та 36 цієї Інструкції передбачено, що кошти, необхідні для сплати за квартири з опаленням та освітленням, передбачаються відповідно до кошторису відповідної установи та організації відповідно до статті 3 витрат "канцелярські та господарські витрати".

У випадку, коли безоплатна квартира з опаленням та освітленням робітникам фактично не була надана, їм виплачується грошова компенсація виходячи з норм та цін, діючих в даній місцевості.

Інструкція № 10-07 (v0-07201-88) втратила чинність згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства культури та туризму України № 341/651/619/769 від 13.09.2006 (z1193-06) .

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" від 04.03.2002 № 256 (256-2002-п) , установлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів: здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі отриманих від них щомісячних звітів щодо послуг, наданих отримувачам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктом 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Відповідно до пункту 2 Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2003 N 426 (426-2003-п) пільги педагогічним, медичним та фармацевтичним працівникам і працівникам культури надаються щомісяця шляхом зменшення плати за користування житлом з опаленням та освітленням. Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу" від 18.10.2006 № 1430 (1430-2006-п) внесені зміни до Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу. Даний порядок доповнено: пункт 2 абзацу наступного змісту: "Пільги педагогічним, медичним та фармацевтичним працівникам і працівникам культури надаються щомісяця шляхом зменшення плати за користування житлом з опаленням та освітленням", пунктом 9-1 такого змісту: "У разі використання педагогічними, медичними, фармацевтичними працівниками або працівниками культури права на забезпечення твердим паливом установа розраховує відповідно до пункту 9 цього Порядку сукупний розмір щомісячного грошового еквівалента пільг за 12 місяців, що передують місяцю звернення".

Таким чином, визначені в законодавстві пільги не мають грошового еквіваленту, крім компенсації за тверде паливо, а тому суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про стягнення грошової компенсації з відповідача за придбане тверде паливо.

Також, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо безпідставності позовних вимог в частині відшкодування грошової компенсації за витрати позивача по оплаті квартплати та освітлення, оскільки законодавством розроблений механізм по реалізації цих послуг шляхом компенсації відповідних витрат організаціями, які ці послуги надають і грошова компенсація цих послуг саме позивачу не передбачена.

З урахуванням строків звернення до суду з позовом, передбачених статтями 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України та вимогою відповідача щодо застосування цих строків, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку в частині задоволення позову за 2007 рік, тобто в межах річного строку звернення до суду.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були доведені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації в АР Крим залишити без задоволення, а постанову Нижньогірського районного суду АР Крим від 31.01.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації в АР Крим про стягнення компенсації за комунальні послуги - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.