Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02.12.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.04.2009 у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про перерахунок пенсії, -

У вересні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про перерахунок пенсії.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 02.12.2008 позов ОСОБА_2 було задоволено частково. Визнано дії посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті заборгованості по пенсії ОСОБА_2 незаконними. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганські області зробити нарахування та виплату заборгованості по пенсії ОСОБА_2 за період з 01.03.2002 по 31.12.2006 в розмірі 4676, 79грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.04.2009 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області було залишено без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02.12.2008 - без змін.

Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02.12.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.04.2009 скасувати, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ОСОБА_2, з 13.04.1992 отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (2262-12) . Позивач належить до першої категорії, як особа яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням від 19.02.2002 серії НОМЕР_1. З 20.05.2008, ОСОБА_2 встановлена друга група інвалідності безстроково з визначенням 75% втрати працездатності, пов'язаної з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до пункту "а" та "в" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах, а саме особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;

- особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Таким чином розмір пенсії позивача повинен складати 75% грошового забезпечення, та повинен виплачуватися йому у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що в наслідок непередбаченого збою у програмному комплексі з пенсійного забезпечення з 01.03.2002 ОСОБА_2 не був збільшений відсотковий розмір пенсій як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії з 70 відсотків до 75 відсотків від його грошового забезпечення, у зв'язку з чим виникла недоплата пенсії у розмірі 4576, 79 грн.

Відповідно до статті 99 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" 01.01.2007 військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (2262-12) , пенсії призначаються (перераховуються) органами Пенсійного фонду України

Таким чином суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь позивача заборгованості по пенсії за період з 01.03.2002 по 31.12.2006.

Однак судами першої та апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права, передбачені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо законності і обґрунтованості судового рішення.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так суди першої та апеляційної інстанції приймаючи рішення про задоволення позову та стягуючи на користь позивача заборгованості по пенсії за період з 01.03.2002 по 31.12.2006, не встановили та не надали належну правову оцінку строкам звернення до суду.

Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адмініст ративного суду, визна ченні статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства Укра їни. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задово ленні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Позивач з приводу виплаченої йому заборгованості по пенсії за період з 01.03.2002 по 31.12.2006, звернувся до суду лише у вересні 2008 року, тобто з пропущенням встановленого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду) річного строку для звернення до адміністративного суду. Суди, відповідно до вимог статті 100 цього Кодексу, не звернули увагу на те, що відповідач наполягав на застосуванні строків звернення до суду та, відповідно, не обговорили питання про наявність поважних причин для поновлення пропущеного строку.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що вказані порушення норм процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до вимог частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02.12.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.04.2009 у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про перерахунок пенсії скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.