Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу окружного адміністративного суду м. Севастополя від 01.07.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2011 у справі за позовом ОСОБА_2 до судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справа Демяносова Миколи Власовича про визнання недійсним рішення,

У липні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справа Демяносова М.В. про визнання недійсним рішення.

Ухвалою окружного адміністративного суду м. Севастополя від 01.07.2011 відмовлено у відкритті провадження у даній справі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2011 апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без задоволення, а ухвалу окружного адміністративного суду м. Севастополя від 01.07.2011 - без змін.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та перевіривши судові рішення у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225- 229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася з адміністративним позовом до судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Демяносова М.В. про визнання недійсним індивідуального рішення відповідача (ухвала судді касаційної інстанції від 13.04.2011), яким на думку ОСОБА_2, суддя перешкоджає позивачу у її праві на касаційне оскарження судового рішення. Тобто позивачем фактично оскаржується бездіяльність судді, яка пов'язана із здійсненням правосуддя.

Відповідно до ст.ст. 126, 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

Крім того, згідно із статтею 55 Конституції України та роз'ясненнями, викладеними Верховним Судом України в п.п. 1,4 постанови Пленуму "Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права і свободи громадян" (v0013700-97) , до суду можуть бути оскаржені лише ті рішення, дії чи бездіяльність посадових і службових осіб органів судової влади, які належать до сфери управлінської діяльності.

Перевірка процесуальної діяльності судді в іншій спосіб, ніж шляхом оскарження судових рішень в інстанційному порядку, є неприпустимою та такою, що порушує встановлені в державі принципи правосуддя.

Отже, порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в апеляційному і касаційному порядку та прийняття по них судових рішень, належить до сфери правосуддя, і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Пред'явлення позову до іншого суду першої інстанції з питань оскарження актів і дій суддів або судів, які стосуються правосуддя, неможливий.

Таким чином, відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інтонації, дійшов правильного висновку про те, що дана справа не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм процесуального права при ухвалені оскаржуваних судових рішень

За таких обставин, судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу окружного адміністративного суду м. Севастополя від 01.07.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2011 у справі за позовом ОСОБА_2 до судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справа Демяносова Миколи Власовича про визнання недійсним рішення - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.