Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2011 у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова про перерахунок пенсії, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , -

У жовтні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова про перерахунок пенсії, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.03.2011 позов ОСОБА_2 було задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2. у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з з мінімального розміру пенсії за віком, визначеного ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 25.02.2010 по 16.03.2011. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2011 апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова було залишено без задоволення, а постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.03.2011 - без змін.

Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить, постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2011 скасувати, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.

Відповідно до статті 49 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтями 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначені підстави та умови призначення державних пенсій та додаткових пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Вихідним критерієм обрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.

За таких обставин, положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до частини сьомої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір, суди першої та апеляційної інстанції прийшли до обґрунтованого висновку, що при розрахунку державної пенсії та додаткової пенсії, передбачених статями 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Також судами першої та апеляційної інстанції було вірно зазначено, що редакції статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині встановлення для інвалідів ІІ групи державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком були відновлені з 22.05.2008, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (v010p710-08) .

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Враховуючи вищенаведене законодавство суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку щодо задоволення вимог ОСОБА_2 в межах позову, тобто з 25.02.2010.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2011 у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова про перерахунок пенсії, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.