Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В., Бухтіярової О. І., Костенко М. І.; розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

на постанову господарського суду Львівської області від 21.01.2008 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2009 р.

у справі № 3/403А (22а-5324/08)

за позовом Львівського швейного підприємства "Силует" УТОГ

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

У грудні 2007 р. Львівське швейне підприємство "Силует" УТОГ (далі - позивач, ЛШП "Силует") звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова (далі - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000822340/0 від 01.11.2007 р.

Постановою господарського суду Львівської області від 21.01.2008 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2009 р., позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову господарського суду Львівської області від 21.01.2008 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2009 р. і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ було проведено виїзну позапланову перевірку фінансово-господарської діяльності ЛШП "Силует" з питань взаємовідносин та стану взаєморозрахунків з ПП "Текспромпостач", ТОВ "Промагростиль" та ТОВ "Бізнес - Престиж ЛТД" за березень 2007р., за результатами якої складено акт перевірки №428/23-4/03972666 від 12.10.2007р. та встановлено порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1, п.п.7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон), а саме неправомірне включення до податкового кредиту за березень 2007 р. податку на додану вартість в сумі 14 464,40 грн.

На підставі зазначеного акту відповідач 01.11.2007 р. прийняв спірне податкове повідомлення-рішення № 0000822340/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 7 890,09 грн., з яких сума податку в розмірі 7 628 грн. та штрафні санкції в розмірі 3 814 грн.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції, сплата позивачем сум податку на додану вартість в ціні товарів (послуг), наявність належним чином оформлених видаткових та податкових накладних.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів з огляду на наступне.

Із аналізу положень п.7.2 статті 7 цього ж Закону випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, між позивачем (Замовник) та ПП "Текстпромпостач" (Виконавець) існували відносини щодо надання послуг з прання та фарбування одягу де Замовник зобов'язується сплатити належним чином надані послуги.

Судами попередніх інстанцій з врахуванням положень п.п. 1, 2 ст. 9 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" досліджено питання щодо реального вчинення зазначених правочинів та за наявності доказів: податкових накладних, банківських виписок тощо, встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит.

Крім того, суд касаційної інстанції приймає до уваги наявність господарської мети при виконання зазначеного правочину, укладеного платником податку з контрагентом, а саме: відповідно до довідки Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 4949 одними з видів діяльності за КВЕД, що здійснюється позивачем є виробництво спіднього одягу (18.23.1); виробництво верхнього одягу (18.22.1); оптова та роздрібна торгівля одягом, включаючи спортивний (52.42.1, 51.42.1). Таким чином, угода, що були укладена позивачем з ПП "Текстпромпостач" направлена на здійснення господарської діяльності позивача.

При цьому, суд касаційної інстанції зауважує, що платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. З зазначених підстав не приймається до уваги твердження податкового органу щодо порушення податкового законодавства ТОВ "Промагростиль" та ТОВ "Бізнес - Престиж ЛТД".

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий орган не довів при вирішенні справи те, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість для отримання бюджетного відшкодування.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення №0000822340/0 від 01.11.2007 р, вимоги щодо скасування зазначеного рішень були обґрунтовано задоволено.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу з Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Львівської області від 21.01.2008 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2009 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

З оригіналом згідно Т. В. Давидовська