Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенка М. І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 12.05.2008 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2009 р.

у справі № 6/240

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Триес-Плюс"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання нечинними рішень про застосування штрафних санкцій, -

У листопаді 2007 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Триес-Плюс" (далі - позивач, ТОВ "Триес-Плюс") звернулось до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі - ДПІ) про визнання нечинними рішень ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.07.2007 р. № 0006342305.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 12.05.2008 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2009 р., адміністративний позов ТОВ "Триес-Плюс" до ДПІ задоволено, визнано нечинними рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.07.2007 р. № 0006342305.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 12.05.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2009 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позивних вимог відмовити.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ було проведено перевірку ТОВ "Триес-Плюс" щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, за результатами якої був складений акт №26500051/2305 від 19.01.2007 та встановлено порушення позивачем вимог п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон). а саме за грудень 2006 р. реалізовано кондитерської продукції на загальну суму 76 807, 34 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО).

На підставі зазначеного акту відповідач прийняв спірне рішення 06.07.2007 р. № 0006342305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 384 036,70 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, за яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з тих обставин, що РРО при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Як встановлено судами, основними видами діяльності позивача є виробництво хліба та хлібобулочних виробів, роздрібна торгівля хлібом і хлібобулочними виробами та інші види оптової торгівлі. У періоді, що перевірявся, позивачем здійснювалась торгівля за готівкові кошти кондитерськими виробами власного виробництва з прийманням грошових коштів через касу підприємства. При цьому, готівкові кошти за реалізовану продукцію в повному обсязі оприбутковувалися в касі підприємства з оформленням прибуткових та видаткових касових ордерів, а також видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством порядку.

Законодавство України не надає чітке визначення поняття "власне виробництво", натомість декілька нормативно-правових актів надають визначення поняття "виробництво", зокрема відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) виробництво (виготовлення) - діяльність, пов'язана з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу, а також реалізацію продукції власного виробництва.

Відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) повний технологічний цикл виробництва - сукупність приміщень, технологічного та іншого обладнання, відповідних технологічних процесів, що забезпечують переробку сировини в продукцію, готову для реалізації кінцевому споживачу, а також лабораторій, акредитованих органами виконавчої влади, уповноваженими відповідно до законодавства.

Таким чином, судами попередніх інстанції вірно зазначено, що позивач здійснював торгівлю товару, який вироблений ним у повному технологічному циклі виробництва, тобто власного виробництва.

Отже позивач, здійснюючи торгівлю товарів власного виробництва, підпадає під дію пункту 1 статті 9, тобто має право здійснювати торгівлю продукцією власного виробництва без застосування РРО та розрахункових книжок, тому застосування відповідачем штрафних санкцій, передбачених за порушення п. 1, 2 ст. 3 Закону є безпідставним та протиправним.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами попередніх інстанції встановлено невідповідність законодавству дій відповідача, вимоги щодо визнання недійсним рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій 06.07.2007 р. № 0006342305 правомірно задоволено.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва - відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 12.05.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2009 р. у справі № 6/240 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

З оригіналом згідно Т. В. Давидовська