Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В., Бухтіярової О. І., Костенко М. І.; розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2008 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2009 р.

у справі № 13/361

за позовом приватного підприємства "Пітон"

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

У липні 2008 р. приватне підприємство "Пітон" (далі - позивач, ПП "Пітон") звернулось до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі - відповідач, ДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень 09.11.2007 р. № 0005112308/0/55480, від 16.01.2008 р. № 0005112308/1/1573 та від 04.06.2008 р. № 0005112308/3/22307.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2008 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2009 р., позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2009 р. і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку ПП "Пітон" з питань правових відносин з ТОВ "Компанія "Селіон" за березень 2006 р., за результатами якої складено акт від 01.11.2007 р. № 4126/2308/31519974 та встановлено порушення позивачем вимог пп.7.2.3, пп.7.2.4, пп.7.2.6, п.7.2, пп.7.4.1., 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон).

На підставі зазначеного акту та за результатами адміністративного оскарження відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення 09.11.2007 р. № 0005112308/0/55480, від 16.01.2008 р. № 0005112308/1/1573 та від 04.06.2008 р. № 0005112308/3/22307, якими визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2 675 грн. та штрафні санкції в сумі 1 337,50 грн.

Такі висновки податковий орган обґрунтовує тим, що позивачем здійснювались фінансово-господарські операції з суб'єктом господарювання - ТОВ "Компанія "Селіон", статут якого, свідоцтво про державну реєстрацію від 06.12.2005 р., а також свідоцтво платника ПДВ від 29.12.2005 р. скасовано судовим рішенням Соломянського районного суду м. Києва від 12.12.2006 р.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції, в той же час анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод і виданих податкових накладних, укладених (виданих) з моменту державної реєстрації такої особи.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів з огляду на наступне.

Із аналізу положень п.7.2 статті 7 Закону випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, між позивачем (замовник) та ТОВ "Компанія "Селіон" (виконавець) існували відносини щодо надання поліграфічних послуг на загальну суму 16 050 грн. (у тому числі ПДВ 2 675 грн.).

Судами попередніх інстанцій з врахуванням положень п.п. 1, 2 ст. 9 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" досліджено питання щодо реального вчинення зазначених правочинів та за наявності доказів: податкових накладних, актів прийому-передачі, платіжних доручень тощо, встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит.

При цьому, суд касаційної інстанції зауважує, що платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, рішенням Соломянського районного суду м. Києва від 12.12.2006 р. було визнано недійсними статут ТОВ "Компанія "Селіон", свідоцтво про державну реєстрацію від 06.12.2005р. з моменту його реєстрації, а також свідоцтво платника ПДВ з моменту його видачі 29.12.2005 р.

Поте, як вірно зазначено судами, вказане рішення суду прийнято пізніше дат вчинення спірних господарських операцій, що були вчинені в березні 2006 р.

Колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод і виданих податкових накладних, укладених (виданих) з моменту державної реєстрації такої особи та отримання свідоцтва платника податку на додану вартість і до моменту скасування свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем норм податкового законодавства є помилковим.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень 09.11.2007 р. № 0005112308/0/55480, від 16.01.2008 р. № 0005112308/1/1573 та від 04.06.2008 р. № 0005112308/3/22307, вимоги щодо скасування зазначених рішень були обґрунтовано задоволені.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2009 р. у справі № 13/361 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

З оригіналом згідно Т. В. Давидовська