Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В., Бухтіярової О. І., Костенко М. І.; розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

на постанову господарського суду Запорізької області від 23.07.2008 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009 р.

у справі № 9/293/08-АП-13/421/08-АП

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоприлад-Сервіс"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

У лютому 20087 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоприлад-Сервіс" (далі - позивач, ТОВ "Теплоприлад-Сервіс") звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя (далі - відповідач, ДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 21.01.2008 р. № 0000082301/0.

Постановою господарського суду Запорізької області від 23.07.2008 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009 р., позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 23.07.2008 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009 р. і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ було проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ "Теплоприлад-Сервіс", за результатами якої складено акт від 10.01.2008р. № 1/23-1/33210868 та встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон).

На підставі зазначеного акту відповідач 21.01.2008 р. прийняв спірне податкове повідомлення-рішення № 0000082301/0, яким визначено суду податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 47 313 грн. та штрафні санкції в сумі 23 656, 50 грн.

Такі висновки податковий орган обґрунтовує тим, що позивачем здійснювались фінансово-господарські операції з суб'єктом господарювання - ТОВ "Пепела", державну реєстрацію якого, Свідоцтво платника ПДВ, первинні фінансові та бухгалтерські документи скасовано судовим рішенням Василівського районного суду Запорізької області.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції, сплата позивачем сум податку на додану вартість в ціні товарів (послуг), наявність належним чином оформлених видаткових та податкових накладних.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів з огляду на наступне.

Із аналізу положень п.7.2 статті 7 цього ж Закону випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, між позивачем (покупець) та ТОВ "Пепела" (постачальник) існували відносини щодо поставки товару (договір від 06.06.2006 р.).

Судами попередніх інстанцій з врахуванням положень п.п. 1, 2 ст. 9 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" досліджено питання щодо реального вчинення зазначених правочинів та за наявності доказів: договору, податкових накладних, видаткових накладних, платіжного доручення тощо, встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит.

При цьому, суд касаційної інстанції зауважує, що платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, рішення Василівського районного суду Запорізької області від 21.07.2006р по справі № 2а-164, за яким визнано нечинним статут ТОВ "Пепела" з моменту реєстрації - 06.05.2006р., визнано нечинним запис про проведення державної реєстрації ТОВ "Пепела" з 06.05.2006р., визнано нечинним Свідоцтво платника ПДВ з моменту внесення до Реєстру платників податку на додану вартість з 06.05.2006р., визнано нечинними всі первинні бухгалтерські та фінансові документи з реквізитами ТОВ "Пепела" з моменту перереєстрації - з 06.05.2006р., ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 16.05.2007р. рішення по справі № 22а-892 скасоване. Провадження у справі про визнання нечинним Статуту, запису про проведення державної реєстрації, Свідоцтва платника ПДВ, бухгалтерських та фінансових документів, закрито.

Реєстрація, згідно з п. 9.8 Закону, діє до дати її анулювання. Реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Пепела" анульовано згідно до Акту ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя № 1/23-1/33210868 від 10.01.2008р., отже набагато пізніше здійснення спірних поставок, що спростовує висновки податкового органу.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем норм податкового законодавства є помилковим.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення 21.01.2008 р. № 0000082301/0, вимоги щодо скасування зазначеного рішення були обґрунтовано задоволені.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 23.07.2008 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009 р. у справі № 9/293/08-АП-13/421/08-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

З оригіналом згідно Т. В. Давидовська