Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Пилипчук Н.Г.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.05.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 по справі №2а-5442/09/1470 за позовом Державного підприємства "Суднобудівний завод імені 61 Комунара" до Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва та Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області, за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю "Суднобудівна асоціація "Миколаївський регіон", та прокуратури Миколаївської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.05.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011, позовні вимоги Державного підприємства "Суднобудівний завод імені 61 Комунара" до Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва та Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області, за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю "Суднобудівна асоціація "Миколаївський регіон" та прокуратури Миколаївської області задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.09.2009 №0000010070/0, визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва щодо ненадання у встановленому п.п.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" порядку висновків до Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області про відшкодування СД ДП "Суднобудівний завод імені 61 Комунара" та ТОВ "СА "Миколаївський регіон" з державного бюджету 1195426,00грн. Стягнуто з державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області на користь СД ДП "Суднобудівний завод імені 61 Комунара" та ТОВ "СА "Миколаївський регіон" 1195426,00грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, Державна податкова інспекція у Заводському районі міста Миколаєва 28.09.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 18.10.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.05.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Заводському районі міста Миколаєва посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема: п.п. 7.7.1, п.п.7.7.2, п.п.7.7.11 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі- Закон України №168/97-ВР (168/97-ВР) ).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.03.2007 між Державним підприємством "Суднобудівний завод ім. 61 Комунара" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СА "Миколаївський регіон" укладено договір про спільну діяльність №47/1168, який 18.04.2007 зареєстровано у Державній податковій інспекції у Заводському районі м. Миколаєва за №2868.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України №168/97-ВР, для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну (сумісну) діяльність без створення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності.

Відповідно до п. 3.1. договору про спільну діяльність від №47/1168, Державне підприємство "Суднобудівний завод ім. 61 Комунара" є особою, уповноваженою вести облік результатів спільної діяльності.

15.07.2009 позивач від імені спільної діяльності, відповідно п.7.7.4 Закону України №168/97-ВР (168/97-ВР) , подав до Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва уточнюючі розрахунки з податку на додану вартість, уточнюючі розрахунки сум бюджетного відшкодування та заяву про повернення сум бюджетного відшкодування за червень 2008 року в сумі 902909,00грн., за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося в період з 01.05.2007 по 30.07.2008, за липень 2008 року в сумі 195030,00грн. та за червень 2009 року в сумі 97487,00грн., згідно з якими заявив до відшкодування вищевказані суми із бюджету, шляхом перерахунку на їх на рахунок СД в установі банку.

На підставі п.п. 7.7.5. п. 7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, Державною податковою інспекцією у Заводському районі міста Миколаєва проведено документальну позапланову виїзну перевірку СД для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування та складено відповідний акт №3374/07-009/363567777, яким встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за червень 2008 року на суму 902909,00грн., за липень 2008 року на суму 16770,00грн. та за червень 2009 року на суму 27579,00грн., за рахунок: не визнання права СД на бюджетне відшкодування за червень 2008 року на суму 902909,00грн; не визнання спати податкового кредиту в загальній сумі 44349,00грн. з ПДВ зокрема за липень 2008 року в сумі 16770,00грн., за червень 2009 року в сумі 27579,00грн.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва винесено податкове повідомлення-рішення від 23.09.2009 №0000010070/0, за порушення пп. 7.3.1, п.7.3, пп.7.4.5. п.7.4,пп.7.7.1, пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97, в наслідок чого завищено бюджетне відшкодування з ПДВ, в розмірі 947258,00грн.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований п. 7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України №168/97-ВР, відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп. 7.4.5 п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. "а" п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 п.7.7. ст.7 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

Разом з тим, відповідно до п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування.

Отже, СД протягом перших 12 календарних місяців після своєї реєстрації платником на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію від 11.05.2007 року №100040118), незалежно від обсягів оподатковуваних операцій, не мало права на отримання бюджетного відшкодування, а від'ємна різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у СД накопичувалася до настання звітного періоду, в якому позивач вперше матиме право на отримання бюджетного відшкодування. Якщо протягом такого періоду в будь-якому із звітних періодів платник визначав суму податку до сплати в бюджет, в рахунок її зменшення зараховувалася накопичена за попередні звітні періоди сума від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом.

Тобто, право на декларування бюджетного відшкодування (подання розрахунку бюджетного відшкодування) СД отримала лише за результатами звітного періоду, який настав після закінчення дванадцяти повних календарних місяців, наступних за місяцем, у якому здійснено її реєстрацію платником податку на додану вартість, а саме за червень 2008 року.

Судом встановлено, що починаючи з першого звітного періоду діяльності і до звітного періоду, в якому отримано право на бюджетне відшкодування, від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом відображалося СД в розділі III "Розрахунки з бюджетом за звітний період" в загальновстановленому порядку, але без заповнення рядка 25 (значення рядка 24 в повному розмірі переноситься до рядка 26), а в червні 2008 року позивач від імені СД заявив про право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування в частині суми податку сплаченого в попередніх періодах постачальникам таких товарів, робіт, послуг в сумі 902909,00грн. В розрахунку бюджетного відшкодування за липень 2008 року, позивачем включено фактично сплачені у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів, робіт, послуг суми податку в розмірі 195030,00грн., в розрахунку за червень 2009 року, включено фактично сплачені у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів, робіт, послуг суми податку в розмірі 97487,00грн.

Проте, за змістом акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено завищення суми бюджетного відшкодування за липень 2008 року на 16770,00грн. та завищення суми бюджетного відшкодування за червень 2009 року на суму 27579,00грн., оскільки не прийнято як доказ сплати вказаних сум у попередньому податковому періоді постачальникам товарів, робіт та послуг. Разом з тим, в порушення п. 1.7 наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327 "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових і позапланових перевірок за питаннями дотримання податкового, валютного й іншого законодавства" (z0925-05) , в акті перевірки не викладені факти виявлених порушень податкового законодавства, відсутні посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів порушень, на підставі яких зроблено висновки.

Отже, за встановлених обставин рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог є правомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.05.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.