Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010

у справі № 2а-16476/09/2670

за позовом Державного підприємства "Зовнішньоторгівельна фірма "ТАСКО - експорт"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

про скасування рішень про застосування штрафних санкцій, -

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 10.02.2010 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Скасовано рішення ДПІ у Голосіївському районі м.Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.08.2009 № 0001392202/0 в сумі 850,00 грн., від 18.08.2009 № 0001402202/0 в сумі 96960,00 грн., від 28.10.2009 № 0001392202/1 в сумі 850,00 грн., від 28.10.2009 № 0001402202/1 в сумі 96960,00 грн., від 25.01.2010 № 0001392202/2 в сумі 850,00 грн., від 25.01.2010 № 0001402202/2 в сумі 96960,00 грн. та від 25.01.2010 № 0000022202/2 в сумі 170,00 грн.

ДПІ у Голосіївському районі м.Києва подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права: абз. 2 п. 2.7, п. 3.1 "Про валютний контроль", ст. 2, п. 2 ст. 16 Указу Президента України "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" від 27.06.1999 № 734/99, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ДПІ у Голосіївському районі м.Києва проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства, про що 11.08.2009 складено акт № 484/1-22-02-22971632, на підставі якого прийнято оспорювані рішення про застосування штрафних санкцій.

За рішеннями відповідача від 18.08.2009 № 0001402202/0, від 28.10.2009 № 0001402202/1, від 25.01.2010 № 0001402202/2 до позивача на підставі ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185-94 ВР застосовано штрафні санкції - пеню в сумі 96960,00 грн. за порушення ст. 1 цього Закону. Порушення полягало у тому, що валютна виручка в сумі 19200,00 дол.США, за експортним контрактом від 07.07.2006 № 002148 між позивачем та нерезидентом - турецькою фірмою "MKE General Direktorate Prokurement Departament" за поставлений товар не надійшла на валютні рахунки в уповноважених банках у визначений ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" граничний строк.

За рішеннями відповідача від 18.08.2009 № 0001392202/0, від 28.10.2009 № 0001392202/1 та від 25.01.2010 № 0001392202/2 до позивача на підставі п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" від 19.09.1993 № 15-93 застосовано штрафні санкції в сумі 850,00 грн. за порушення вимог п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" від 19.09.1993 № 15-93.

За рішенням відповідача від 25.01.2010 № 0000022202/2 на підставі п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" від 19.09.1993 № 15-93 до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 170,00 грн. за порушення вимог п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" від 19.09.1993 № 15-93.

Порушення вимог п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" від 19.09.1993 № 15-93 полягало у тому, що позивач не задекларував у Національному банку України валютні цінності, які перебувають за межами України. Дане порушення також пов'язується з вищевказаною експортною операцією.

Позивачу надано ліцензії Національного банку України від 23.07.2007 № 335 та від 16.11.2007 № 648 на подовження термінів розрахунків за контрактом від 07.07.2006 № 002148 з турецькою фірмою "MKE General Direktorate Prokurement Departament" на суму 19200 дол.США з 13.07.2007 до 29.10.2007 та з 29.10.2007 до 31.01.2008 відповідно.

Додатковою угодою від 11.01.2008 № 2 до контракту передбачено, що у зв'язку з невідповідністю технічним вимогам якості поставленого позивачем товару його загальна вартість зменшується на 20%, що складає 19200 доларів США.

В результаті проведення експертизи зразків поставленого товару Торгово-промисловою палатою складено висновок від 28.01.2008 № КИ-4 щодо виявленої невідповідності товару умовам контракту від 07.07.2006 № 002148.

Відповідач вважає, що експертний висновок Київської Торгово-промислової палати не відповідає вимогам Постанови Національного банку України від 24.03.1999 № 136 "Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями" (z0338-99) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за № 338/3631 (z0338-99) (далі "Інструкція про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями"), тому вважає, що валютна виручка в сумі 19200,00 доларів США мала надійти на валютні рахунки позивача.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права, на які посилається відповідач в касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлено обставини у справі та надано їм правову оцінку на підставі норм законодавства, що підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до п.п. "а" п. 1.8. "Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями" сума валютної виручки або вартість товарів може бути зменшена, якщо протягом виконання зобов'язань за договором відбувається перегляд ціни товарів у зв'язку з невідповідністю їх кількісних та/або якісних характеристик умовам договору - на суму недопоставлених та/або неякісних товарів.

Рішення про таку невідповідність приймає Міжнародний комерційний арбітражний суд чи Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті або інший орган (експертна організація тощо), уповноважений розглядати спори або засвідчувати таку невідповідність згідно з правилами чи звичаями країни розташування сторони договору або третьої країни відповідно до умов договору.

При цьому "Інструкція про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями" не висуває вимог щодо порядку та умов проведення експертизи та прийняття рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті або інший орган (експертна організація тощо) про невідповідність цін товарів їх кількісним та/або якісним характеристикам умовам договору.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позиції податкового органу та суду першої інстанції щодо невідповідності висновку Київської Торгово-промислової палати від 28.01.2008 № КИ-4 про виявлену невідповідність товару умовам контракту.

Оскільки на час перевірки валютна виручка, передбачена умовами контракту, була зменшена на 19200,00 дол.США через перегляд цін товарів у зв'язку з невідповідністю їх якісних характеристик умовам договору, про що прийнято відповідне рішення Київською Торгово-промисловою палатою, підстави для висновку про порушення позивачем ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185-94 ВР та п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" від 19.09.1993 № 15-93 відсутні.

Зважаючи на викладене касаційна скарга залишається без задоволення, а законна та обґрунтована постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.