Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В., Бухтіярової О. І., Костенко М. І.; розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Амвросіївському районі Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.10.2007 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2008 р.

у справі № 2-а-610/07 (22-а-1306/08)

за позовом державного підприємства "Шахтарськантрацит"

до Державної податкової інспекції у Амвросіївському районі Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

У червні 2007 р. державне підприємство "Шахтарськантрацит" (далі - позивач, ДП "Шахтарськантрацит") звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Амвросіївському районі Донецької області (далі - відповідач, ДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 04.02.2005 р. № 0000811550/0128/15-0/688.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.10.2007 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2008 р., позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.10.2007 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2008 р. і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі - Закон) ДПІ було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 04.02.2005 р. № 0000811550/0128/15-0/688, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10% у сумі 10 520, 22 грн. за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкових зобов'язань у сумі 105 122, 20 грн., внаслідок затримки сплати на один день (за невизначеним документом).

Не погоджуючись з вказаним рішенням податкового органу позивач звернувся з адміністративним позовом про визнання його недійсним. При цьому колегія суддів погоджується з позицією апеляційної інстанції, що строк за приписами підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5, ст. 15, пункту 17.3 ст. 17 Закону позивачем пропущений не був.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що податковий орган застосував штрафні санкції безпідставно, оскільки відокремлений підрозділ позивача не є юридичною особою, на нього не покладено обов'язків щодо нарахування та сплати плати за землю.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 Порядку подання податкового розрахунку земельного податку, який затверджений наказом ДПА України від 26.10.2001 р. № 434 (z0963-01) юридичні особи самостійно обчислюють суму податкового зобов'язання щодо земельного податку в порядку та за ставками, визначеними Законом України "Про плату за землю" (2535-12) .

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Таким чином, землекористувачами, зокрема є юридичні особи, у спірних відносинах це позивач у справі, а не його відокремлений підрозділ.

Позивач у справі є державним підприємством, заснованим на державній формі власності, включений до ЄДРПОУ за номером 32299510, шахта "Іловайська" є відокремленим підрозділом позивача з 01.01.2003 р. внаслідок реорганізації у формі злиття, правонаступником шахти позивач став з 01.09.2003 р.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий орган застосував штрафні санкції безпідставно, оскільки відокремлений підрозділ позивача не є юридичною особою та на нього не покладено законом обов'язків щодо нарахування та сплати плати за землю.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення 04.02.2005 р. № 0000811550/0128/15-0/688, вимоги щодо скасування зазначеного рішення були обґрунтовано задоволені.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Амвросіївському районі Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.10.2007 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2008 р. у справі №2-а-610/07 (22-а-1306/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

З оригіналом згідно Т. В. Давидовська