Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В., Бухтіярової О. І., Костенко М. І.; розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10.11.2008 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.04.2009 р.

у справі № 2а-5994/08

за позовом закритого акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій"

до: 1) Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, 2) Головного управління Державного казначейства України в Луганській області;

за участю прокуратури,

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

У лютому 2008 р. закрите акціонерне товариство "Лисичанський склозавод "Пролетарій" (далі - позивач, ЗАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій") звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (далі - відповідач 1, СДПІ), Головного управління Державного казначейства України в Луганській області (далі - відповідач 2) про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за жовтень 2007р. в сумі 219 403 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10.11.2008 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.04.2009 р., позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач 1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10.11.2008 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.04.2009 р. і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем 20.11.2007р. було подано до СДПІ заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, визначеній у податковій декларації у розмірі 2 444 530 грн.

Посадовими особами СДПІ було проведено виїзна позапланова перевірка позивача з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) за період з 01.10.2007р. по 31.10.2007р., за результатами якої складено довідку від 08.01.2008р. № 1/08-3/31380846, якою встановлено, що сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню складає 2 444 530 грн.

Сума бюджетного відшкодування за жовтень 2007р. була частково перерахована позивачу у розмірі 1 582 884 грн., сума 642 243 грн. була зарахована в рахунок сплати платежів з ПДВ за травень 2008 р.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно пп. 7.7.3. п. 7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем виконало всі умови, що передбачені для отримання права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість. Зазначене право позивача підтверджене проведеною СДПІ та складеною на її підставі довідкою.

Однак, порушення СДПІ наведених вище вимог норм законодавства призвело до ненадходження на розрахунковий рахунок позивача суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за жовтень 2007 р.

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивач набув право на одержання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2007 р. у сумі 219 403 грн.

Слід зазначити, що посилання СПДІ про неможливість підтвердити суму бюджетного відшкодування, у зв'язку з неотриманням матеріалів зустрічних перевірок по основним постачальникам, суперечать вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , нормами якого право платника податку на бюджетне відшкодування не поставлене в залежність від проведення або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого продавця товарів (послуг).

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10.11.2008 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.04.2009 р. у справі № 2а-5994/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

З оригіналом згідно Т. В. Давидовська