к-18379/09-с Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення щодо завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість - 12.06.2013 Прийняття

У жовтні 2007 р. приватне підприємство "Транс-Ліс" (далі - позивач, ПП "Транс-Ліс") звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач, ДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №00000532301/0 від 26.06.2007 р.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.11.2007 р., залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.03.2009 р., позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27.11.2007 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.03.2009 р. і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ було проведена позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ПП "Транс-Ліс" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період з 01.12.2006 р. по 30.04.2007 р., за результатами якої складено акт 14.06.2007 р. №9-23/32644453 та встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.4, 7.7.1 "а", 7.7.2 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон), в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за квітень 2007 р. в сумі 2 664 грн. та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на суму 13 413 грн.

На підставі зазначеного акту відповідач 30.09.2011 р. прийняв спірне податкове повідомлення-рішення від 26.06.2007 року №00000532301/0, згідно з якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем 2 637 грн., штрафні санкції 1 318,50 грн.

Висновок щодо завищення суми бюджетного відшкодування податковий орган обґрунтовує виключно тим, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) за придбаними у ТОВ "Поділля-Центр" заготівками пиляних дубових, про що свідчать податкові накладні № 1 від 11.01.2007 р., № 2 від 18.01.2007 р., № 4 від 25.01.2007 р., № 5 від 23.01.2007 р., № 12 від 15.02.2007 р., № 17 від 05.03.2007 р., № 24 від 26.03.2007 р., № 20 від 07.03.2007 р., які не використовувались позивачем у господарській діяльності.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з доведеності факту, що на момент проведення перевірки 14.06.2007 р. ПП "Транс-Ліс" було проведено коригування показників до податкових накладних з ТОВ "Поділля-Центр", відповідно яких у акті виявлено невідповідність.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів з огляду на наступне.

Із аналізу положень п.7.2 ст.7 Закону випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, як зазначено в підпункті 7.5.1 підпункту 7.5 статті 7 Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій одержувач товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) та залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, у розрахунку суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, бере участь сума оплати податкового кредиту, проведена саме в попередньому податковому періоді.

Згідно підпункту 4.5 статті 4 Закону, якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та одержувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно п. 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року за №165 (z0233-97) передбачено, що у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону постачальник товарів (послуг) виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає одержувачу розрахунок відкоригованого значення податку; а одержувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Судами були досліджені розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних №1 від 11.01.2007 р., №2 від 18.01.2007 р., №4 від 25.01.2007 р., №5 від 23.01.2007 р., №12 від 15.02.2007 р., №17 від 05.03.2007 р., №24 від 26.03.2007 р., №20 від 07.03.2007 р., зі змісту яких вбачається про приведення у відповідність суми податку на додану вартість по поставках між ПП "Транс-Ліс" та ТОВ "Поділля-Центр" і вірно встановлено, що скориговані суми визначені правильно та включені відповідно до податкового зобов'язання.

З огляду на зазначене, вірним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту відображається в тому податковому періоді, в якому таке коригування проводиться. В даному випадку зменшення суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг) було здійснено за грудень 2006 р., а відповідно й коригування податкового кредиту проведено саме в цьому податковому періоді на підставі розрахунків коригування до податкових накладних, наданих ТОВ "Поділля-Центр" постачальниками.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення №00000532301/0 від 26.06.2007 р., вимоги щодо скасування рішення були обґрунтовано задоволені.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції - відхилити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27.11.2007 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.03.2009 р. у справі № 2-а-16438/07 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.