к-31781/09-с Про визнання нечинним рішення про накладення санкцій за порушення порядку здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу - 12.06.2013 Прийняття

Приватний підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, ПП ОСОБА_4.) звернулося до господарського суду Закарпатської області з позовом до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області (далі - відповідач, ДПІ) про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.07.2007р. № 327/11391.

Постановою господарського суду Закарпатської області від 19.02.2008 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2009 р., позовні вимоги ПП ОСОБА_4 задоволено, визнано нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.07.2007р. № 327/11391.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову господарського суду Закарпатської області від 19.02.2008 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2009 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування доводів касаційної скарги касатор посилався на прийняття оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведена перевірка господарської одиниці позивача - магазину, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, за результатами якої складено акт № 015222 від 16.07.2007р.

Перевіркою було встановлено порушення п.п.1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон), а саме: реалізація 16.07.2007р. паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 588 грн., на яку було виписано розрахункову квитанцію №АААУ №215708, шляхом проведення розрахункових операцій без застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) та без видачі відповідного розрахункового документу та вимог Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) (далі - Указ).

На підставі вищезазначеного акту перевірки 27.07.2007р. відповідачем було прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 327/11391 на суму 2 940 грн. на підставі п.1 та п.3 ст.17 Закону.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що здійснення позивачем діяльності, на яку не поширюється дія Указу може бути підставою лише для його переведення на загальну систему оподаткування.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Судами встановлено, що у період виникнення спірних правовідносин позивачка перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. В ході проведення фахівцями контролюючого органу планової виїзної перевірки господарської одиниці суб'єкта господарювання щодо дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, оформленої актом від 05.12.2008, було виявлено факт реалізації позивачем підакцизних товарів (масло Castrol) без застосування РРО на загальну суму 588 грн., на яку було виписано розрахункову квитанцію №АААУ №215708, що стало підставою для прийняття спірного рішення.

Відповідно до пунктів 1, 2 ст. 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Пунктами 5 та 6 ст. 9 зазначеного Закону суб'єктів, що використовують спрощену систему оподаткування, звільнено від застосування РРО та розрахункових книжок при продажу товарів (наданні послуг), у разі якщо не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив).

При цьому Законом України від 25.03.2005 № 2505-IV (2505-15) "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) та деяких інших законодавчих актів України" та Указом встановлені обмеження у застосуванні спрощеної системи щодо деяких видів підприємницької діяльності.

Зокрема, дія Указу не поширюється на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами (абз. 5 п. 7); та відповідно до абз. 5 п. 4 Прикінцевих положень Закону спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва не поширюється, зокрема, на суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів. Тобто, п. 7 зазначеного Указу (727/98) містить заборону на торгівлю платниками єдиного податку - фізичними особами, всіма пально-мастильними матеріалами ( включаючи, як підакцизні, так і не підакцизні).

Отже реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, яка за певних умов звільняє такого суб'єкта від обов'язку застосовувати РРО, залежить від виконання цим суб'єктом вимог, установлених Указом. Порушення ж умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених названим Указом, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.

З огляду на викладене колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що позивачка, незважаючи на перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, з огляду на встановлений факт реалізації масла Castrol, зобов'язана здійснювати розрахункові операції із застосуванням РРО.

Статтею 17 вказаного Закону встановлена відповідальність суб'єктів господарювання за недотримання порядку використання РРО, зокрема, п. 1 цієї статті - за не проведення розрахункових операцій через РРО.

Аналізуючи фактичні обставини справи та норми матеріального права, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що за виявлені під час перевірки порушення позивачкою Закону достатньо правомірно застосовані фінансові санкції згідно з оспорюваним рішенням.

Вищевказані обставини та положення законодавства судами першої та апеляційної інстанції прийняті до уваги не були, що призвело до ухвалення судових рішень з порушенням норм матеріального права. З огляду на викладене, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню і ухвалюється нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області - задовольнити.

Постанову господарського суду Закарпатської області від 19.02.2008 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2009 р. у справі № 14/322 скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.07.2007р. № 327/11391 відмовити.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.