Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 25.10.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України, про скасування постанови від 10.08.2012 року № 281,

У вересні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України, про скасування постанови від 10.08.2012 року № 281.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 25.10.2012 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" було задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України, "Про накладення штрафу на Публічне акціонерне товариство "Київенерго" за порушення ліцензійних умов з постачання теплової енергії" від 10.08.2012 року № 281.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013 року апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України, було залишено без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 25.10.2012 року - без змін.

У касаційній скарзі Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 25.10.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити Публічному акціонерному товариству "Київенерго" у задоволенні позовних вимог.

Публічним акціонерним товариством "Київенерго" подано заперечення на касаційну скаргу, в яких воно просить залишити касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України, задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.

Судом встановлено, що на підставі наказів Національної комісії регулювання, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України, від 24.07.2012 року № 132 та від 27.07.2012 року № 135 проведено позапланову перевірку дотримання Публічним акціонерним товариством "Київенерго" ліцензійних умов, за результатами якої складено Акт від 06.08.2012 №7/25.

За результатами розгляду акту від 06.08.2012 року № 7/25 Національною комісією регулювання, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України, 10.08.2012 року було винесено постанову № 281, якою на Публічне акціонерне товариство "Київенерго" накладено штраф у розмірі 10 000,00 грн. за порушення пунктів 2.5, 3.1 Ліцензійних умов з постачання в частині зарахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів, виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, а також дотримання вимог чинного законодавства України, що регулюють сферу діяльності ліцензіата. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Київенерго" до 01.02.2012 року привести свою діяльність в частині зарахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів у відповідність до чинного законодавства.

Відповідно до пункту 2.5 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 24.11.2009 року № 370 (z1201-09) , розрахунки за теплову енергію як за товарну продукцію регулюються укладеними договорами. Плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів зараховується виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, що відкриваються в уповноваженому банку в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року № 1082 "Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ" (1082-2008-п) .

Пунктом 3.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 24.11.2009 року № 370 (z1201-09) , передбачено, що суб'єкти господарювання, які провадять (мають намір провадити) господарську діяльність з постачання теплової енергії, повинні забезпечити організаційні, кваліфікаційні та технологічні вимоги, а також дотримуватись вимог чинного законодавства України, що регулюють сферу їх діяльності. Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, від 24.11.2009 року № 370 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії" (z1201-09) втратив чинність згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 02.07.2012 року № 327 (z1216-12) .

Преамбулою Закону України "Про теплопостачання" (2633-15) визначено, що цей Закон визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про теплопостачання", державне регулювання у сфері теплопостачання здійснюється: Кабінетом Міністрів України; Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, крім суб'єктів господарської діяльності з теплопостачання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні чи поновлювані джерела енергії; Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, для суб'єктів господарювання у сфері теплопостачання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні чи поновлювані джерела енергії; Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до закону.

Згідно із статтею 10 Закону України "Про теплопостачання", до повноважень Кабінету Міністрів України належать: розробка та реалізація державної політики у сфері теплопостачання; координація діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади у сфері розробки державних (міждержавних, регіональних) цільових програм розвитку систем теплопостачання, довгострокового прогнозування споживання теплової енергії, нормативно-правових актів щодо формування цін на теплову енергію; організація здійснення контролю та обліку в цій сфері.

Отже, статтями 10, 15 Закону України "Про теплопостачання" свідчить про те, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями щодо регулювання порядку проведення розрахунків за теплову енергію та/або затвердження порядку відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за теплову енергію.

Пунктом 7 Порядку відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання та проведення розрахунків за спожитий природній газ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року № 1082 (1082-2008-п) , передбачено, що підприємства теплоенергетики та їх відокремлені підрозділи зобов'язані у тижневий строк після набрання чинності цією постановою поінформувати усі категорії споживачів, що розташовані на території провадження діяльності, пов'язаної з постачанням теплової енергії, про відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання.

У разі коли в платіжному дорученні/касовому документі споживача теплової енергії реквізити рахунка одержувача коштів за теплову енергію не відповідають реквізитам спеціального рахунка, відкритого підприємством теплоенергетики або його відокремленим підрозділом в уповноваженому банку, установа, що приймає платіжний документ (установа банку, підприємство поштового зв'язку або орган Казначейства) повертає такий документ без виконання визначених у ньому вимог з надісланням відповідного повідомлення споживачеві.

Частиною 3 статті 342 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкт підприємництва має право відкривати рахунки для зберігання грошових коштів, здійснення всіх видів операцій у будь-яких банках України та інших держав за своїм вибором і за згодою банків у порядку, встановленому Національним банком України.

Відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках встановлених законом.

Згідно із частинами 1, 2, 6, 7 статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року № 1082 "Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ" (1082-2008-п) передбачено, що плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів зараховується виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за використаний природний газ комунальними підприємствами теплоенергетики, тепловими електростанціями, теплоелектроцентралями, котельнями та іншими суб'єктами господарювання, які провадять діяльність, пов'язану з постачанням теплової енергії, крім підприємств, що належать до системи автономного та децентралізованого теплопостачання (далі - підприємства теплоенергетики).

Однак, постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 року у справі № 2а-10641/09/2670 визнано незаконною та скасовано постанову Кабінету Міністрів України від 22.06.2009 року № 616 (616-2009-п) "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року № 1082 (1082-2008-п) "; визнано незаконною та скасовано постанову Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 року № 1077 (1077-2009-п) "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року № 1082 (1082-2008-п) "; визнано незаконною та скасовано постанову Кабінету Міністрів України від 25.11.2009 року № 1241 "Про заходи щодо забезпечення надходжень до державного бюджету та розрахунків за природний газ" (1241-2009-п) в частині пункту 2 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, які є додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2009 року № 1241 (1241-2009-п) .

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011 року у справі № 2а-3961/10/2670 визнано протиправними пункти 2, 3, 4, 5, 7, 10 постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2009 року № 1241 "Про заходи щодо забезпечення надходжень до державного бюджету та розрахунків за природний газ" (1241-2009-п) та абзац 5 пункту 1 затверджених зазначеною постановою змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1729 "Про забезпечення споживачів природним газом" (1729-2001-п) на момент прийняття.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України, від 10.08.2012 року № 281 "Про накладення штрафу на Публічне акціонерне товариство" за порушення ліцензійних умов з постачання теплової енергії" є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України - залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 25.10.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України про скасування постанови від 10.08.2012 року № 281- без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.