Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді - Черпіцької Л.Т. Суддів -Васильченко Н.В. Розваляєвої Т.С. розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційними скаргами1. ОСОБА_4 2. Куйбишевської районної у місті Донецьку ради на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012 р.у справі № 2а-7611/11 за позовом ОСОБА_5 до Куйбишевської районної у місті Донецьку радитретя особаОСОБА_4 про скасування рішення

ОСОБА_5 звернулась з позовом до Куйбишевської районної у місті Донецьку ради, третя особа ОСОБА_4, про скасування рішення виконкому Куйбишевської районної у м. Донецьку ради від 12.01.2011 року № 9 про встановлення меж землекористування між домоволодіннями по АДРЕСА_2 та зобов'язати відповідача повторно розглянути питання щодо встановлення меж землекористування між вказаними домоволодіннями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з прийняттям виконкомом Куйбишевської районної в м. Донецьку ради рішення від 12.01.2011р. № 9 порушені її права, а саме: межова лінія перетинає належну їй частину нерухомості, а саме прибудову а4 до жилого дому АДРЕСА_1, та фактично збільшує земельну ділянку ОСОБА_4 на 200 кв.м.

Постановою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 28.11.2011р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012р. постанову Куйбишевського районного суду м. Донецька від 28.11.2011р. скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Рішення виконавчого комітету Куйбишевської районної у м. Донецьку ради №9 від 12 січня 2011 року скасовано. Зобов'язано відповідача - Куйбишевську районну у м. Донецьку раду розглянути питання щодо встановлення меж землекористування між домоволодіннями у АДРЕСА_2.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій ОСОБА_4 та Куйбишевська районна у місті Донецьку рада звернулись з касаційними скаргами, у яких, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Рішенням Куйбишевської районної у и. Донецьку ради від 12.01.2011 року № 9 про виніс меж земельних ділянок по АДРЕСА_2. (АДРЕСА_2). встановлені межі земельних ділянок, виділених рішенням Куйбишевського виконкому 29.07.1952 року, № 14 ОСОБА_7 (АДРЕСА_1) та ОСОБА_8 (АДРЕСА_3), згідно генеральних планів забудови, затверджених 24.10,1952 року. Відмічено, що межі та забудови домоволодінь по АДРЕСА_1 (АДРЕСА_1) та АДРЕСА_3 (АДРЕСА_3) на протязі 60 років змінювались, також змінювались власники домів.

Відповідно до генерального плану (схеми) БТІ від 18.12.1948 року у наданих у схемі контурах існувала земельна ділянка по АДРЕСА_1 з розмірами: - по фронту вулиці - 27,00 м, - по довжині - 42,20 м, на ділянці вказаний житловий будинок розміром 5.0x6,7 м з тамбуром "а" розміром 1,91x2,94 м. На час прийняття рішення виконкомом/і Куйбишевської районної ради від 29.07.1952 року № 14 на вказаній земельній ділянці існував тільки один будинок, який належав ОСОБА_7

З архівної виписки з протоколу № 14 засідання виконкому Куйбишевської районної ради депутатів працюючих від 29 липня 1952 року від 20.05.2004 року № 01/1-10/1704 виданої Державним архівом Донецької області вбачається, що ОСОБА_8 виділена ділянка для індивідуального житлового будівництва на АДРЕСА_3, площею 400 кв.м, з дільниці, що належить ОСОБА_9, згідно з наданою заявою.

Відповідно до договору купівлі - продажу від 08 липня 1993 року ОСОБА_10 придбав у ОСОБА_11 житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, посвідченого П'ятою донецькою державною нотаріальною конторою 08 липня 1993 року за реєстровим № 3025, зареєстрованого у Донецькому бюро технічної інвентаризації у реєстровій книзі № 26дк-243 під реєстровим №11599 4 грудня 2004 року.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 09 грудня 2004 року, посвідченого нотаріусом П'ятої донецької державної нотаріальної контори, ОСОБА_5, що мешкає за адресою: АДРЕСА_4, яка є дружиною ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, належить право власності на 1/2 частку в спільному майні, яке складається з житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

З договору купівлі - продажу від 02 грудня 2003 року вбачається, що ОСОБА_12 продав ОСОБА_4 житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_3, вказаний договір був посвідчений державним нотаріусом П'ятої донецької державної нотаріальної контори, зареєстрований у Донецькому бюро технічної інвентаризації м. Донецька.

Відповідно до висновку акту обстеження земельних ділянок АДРЕСА_2 від 14.11.2005 року складеного Куйбишевською районною у м. Донецьку радою, враховуючи укладений порядок користування землю, а також будови що існують на ділянках, комісією визнано потрібним рекомендувати сторонам залишити такою, що склалась в натурі та закріплену забором межову лінію без змін.

У 1948 році земельна ділянка АДРЕСА_1 мала площу 1139,4 кв.м та розміри 27x42,2 м, але правовстановлюючих документів у ОСОБА_9 на земельну ділянку не було, та тільки у 1952 році рішенням виконкому Куйбишевської районної ради м. Донецька про відвід земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва біла виділена земельна ділянка у безстрокове користування площею 400 кв.м, за адресою - АДРЕСА_1. Зазначеним рішенням виконкому Куйбишевської районної ради м. Донецька № 14 від 29 липня 1952 року також з земельної ділянки, що раніше займав ОСОБА_7 було виділено ОСОБА_8 земельну ділянку АДРЕСА_3, площею 400 кв.м. Зазначеним вище рішенням виконкому Куйбишевської районної ради м. Донецька № 14 від 29 липня 1952 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були виділені однакові за площею земельні ділянки пл. 400 кв.м кожний.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням виконкому Куйбишевської районної у м. Донецьку ради від 12.01.2011 року № 9 про встановлення меж землекористування між домоволодіннями по АДРЕСА_2 позивач і звернувся з даним позовом.

Розглядаючи справу та приймаючи різні за змістом рішення суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків стосовно підстав задоволення позову.

Однак колегія суду вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на наступне.

Так, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову вмотивував свої висновки тим, що оскаржуване позивачем рішення органу місцевого самоврядування прийнято на підставі вищевказаних правовстановлюючих документів і встановлені рішенням межі земельних ділянок відповідають наданим, документам, тобто не порушує прав позивача.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, між позивачкою та третьою особою існує спір з визначення меж між земельними ділянками за адресою АДРЕСА_2 В оспорюваному рішенні виконком Куйбишевської районної ради обмежився посиланням на план забудови від 24.10.1952 року. Між тим, за актом обстеження земельних ділянок від 14.11.2005 року рекомендовано залишити існуючі межі, оскільки вони відповідають порядку користування суміжними земельними ділянками.

Також суду першої інстанції щодо однакових розмірі земельних ділянок, а саме: по 400 кв.м. обґрунтовано з посиланням на рішення виконавчого комітету Куйбишевської райради від 29 липня 1952 року. Але в зазначеному рішенні визначено розмір земельної ділянки, яка надавалася ОСОБА_8, та яка на цей час належить третій особі - ОСОБА_4, саме її площа складає 400 кв.м. Також, з копій кадастрових планів земельних ділянок випливає, що земельна ділянка, якою володіє третя особа, зазнала змін лише в бік збільшення.

Натомість суд апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи рішення виконкому Куйбишевської районної у м. Донецьку ради від 12.01.2011 року № 9 про встановлення меж землекористування між домоволодіннями по АДРЕСА_2, не зазначив які норми законодавства були порушені відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Вирішуючи питання про законність або незаконність оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, судам належить зробити висновки на відповідність цього рішення приписам ч.3 ст. 2 КАС України.

Згідно ч. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підставами для визнання рішення недійсним (нечинним) є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який прийняв це рішення. При цьому обов'язковою умовою визнання рішення недійсним (нечинним) є також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що при розгляді справи судам необхідно було дати оцінку оскаржуваному рішенню міської ради на відповідність чинному на той час законодавству.

Також судам необхідно врахувати, що відповідно до п.21 ч.1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях ради вирішуються питання з регулювання земельних відносин.

Крім того, згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судова колегія дійшла висновку, що рішення судів вимогам ст.159 КАСУ не відповідають. Неповнота у встановленні фактичних обставин справи не дає можливості суду касаційної інстанції визначитись в правильності правової оцінки позовних вимог, проведеної судами попередніх інстанцій. Відповідно до приписів ст. 220 КАС України допущені порушення не можуть бути перевірені і усунуті судом касаційної інстанції.

З огляду на викладене, судові рішення, ухвалені у даній справі, підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справу суду належить усунути недоліки, викладені у мотивувальній частині ухвали і правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права.

При новому розгляді судам також необхідно встановити, чи не вплине рішення у даній справі на права, свободи, інтереси або обов'язки будь-яких інших осіб.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційні скарги ОСОБА_4 та Куйбишевської районної у місті Донецьку ради задовольнити частково.

Постанову Куйбишевського районного суду м. Донецька від 28.11.2011р. та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012р. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.