Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Леонтович К.Г.,

суддів: Калашнікової О.В., Сіроша М.В.,

секретаря Наумця О.В.,

за участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Вовчанському районі Харківської області на постанову Вовчанського районного суду Харківської області від 10 серпня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2012 року у справі № 2а/2008/27/12 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Вовчанському районі Харківської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії -

У травні 2012 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України у Вовчанському районі Харківської області, в якому просила визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Вовчанському районі Харківської області по невиконанню судових рішень і в службовому підробленні документів в пенсійній справі та у відмові в перерахунку пенсії по втраті годувальника, зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Вовчанському районі Харківської області провести перерахунок пенсії та виплатити заборгованість по пенсії з січня 2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 1995 року знаходилася на утриманні чоловіка і отримувала пенсію за віком. Ії чоловік, ОСОБА_3, був працюючим суддею та у віці 62 роки, знаходячись на лікарняному, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Вона має право на пенсію по втраті годувальника, та з 2006 року до теперішнього часу отримувала пенсію по втраті годувальника від суми заробітку судді. З 01.01.2012 року сума заробітку судді становить 16309,60 грн. Відповідач відмовляється нараховувати та сплачувати їй пенсію, виходячи із цієї суми.

Постановою Вовчанського районного суду Харківської області від 10 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2012 року, позовні вимоги задоволені частково. Визнані дії управління Пенсійного фонду України в Вовчанському районі у відмові позивачу в перерахунку пенсії по втраті годувальника неправомірними. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Вовчанському районі Харківської області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, виходячи із заробітної плати ОСОБА_3, визначеної відповідно до вимог ст. 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", починаючи з 1 січня 2012 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями управління Пенсійного фонду України у Вовчанському районі Харківської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, на день своєї смерті він знаходився в шлюбі з ОСОБА_1. Рішенням Харківського обласного суду від 24.10.2000 р. зобов'язано управління Пенсійного фонду Вовчанського району Харківської області призначити ОСОБА_1 пенсію в зв'язку з втратою годувальника в розмірі 70% посадового окладу померлого годувальника. Починаючи з січня 2000 року ОСОБА_1 переведена на пенсію по втраті годувальника, пенсія призначалася відповідно до вимог, встановлених законом України "Про державну службу" (3723-12) , та розрахунок пенсії проводився, виходячи із заробітної плати державного службовця, а не із заробітної плати судді, яка нараховується відповідно до Закону України "Про статус суддів" (2862-12) . Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.01.2005 р. зобов'язано управління пенсійного фонду Вовчанського району Харківської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи із заробітної плати ОСОБА_3, визначеної відповідно до вимог ст. 44 Закону України "Про статус суддів", починаючи з липня 2001 р., та зобов'язано управління Пенсійного фонду України Вовчанського району Харківської області виплатити ОСОБА_1 різницю між раніше нарахованою пенсією і пенсією, визначеною відповідно до даного рішення суду, за період з липня 2001 р. по січень 2005 р.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.03.2006р., залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 14.06.2006 р., роз'яснено, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.01.2005 р. встановлено, що перерахунок і подальша виплата пенсії ОСОБА_1 повинна нараховуватися і сплачуватися, виходячи із заробітної плати ОСОБА_3, визначеної у відповідності з вимогами ст. 44 Закону України "Про статус суддів".

Відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області № 1129 від 13.04.2012 р., виданої ОСОБА_1, суддівська винагорода, яку б отримував ОСОБА_3 станом на 01.02.2012 р. для обчислення пенсії склала би - 16309,60 грн.

Задовольняючи в частині позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що при нарахуванні пенсії ОСОБА_1 по втраті годувальника управлінням Пенсійного фонду України в Вовчанському районі Харківської області повинен братися до уваги розмір заробітку ОСОБА_3, визначений ст. 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та згідно довідки, наданої державним органом за останнім місцем роботи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо розміру нарахованої позивачу пенсії, призначеної у 2001 р., по втраті годувальника, який працював суддею. Позивач вважає, що розмір її пенсії повинен перераховуватися в залежності від суддівської винагороди діючого судді, яку б отримував її померлий чоловік ОСОБА_3. Тобто, позивач ставить питання про перерахунок її пенсії у зв'язку із втратою годувальника.

Згідно ч.1 ст. 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", від 09.07.2003, № 1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону - довічно.

Відповідно ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) сім'ї годувальника, який помер внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, а також сім'ї померлого пенсіонера пенсія призначається незалежно від стажу роботи годувальника.

Пенсія в разі втрати годувальника, який помер внаслідок загального захворювання чи каліцтва, не пов'язаного з роботою, призначається, якщо годувальник на день смерті мав стаж, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності (стаття 25).

Стаття 44 наведеного Закону встановлює, що пенсії в разі втрати годувальника призначаються на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 30 процентів заробітку годувальника (стаття 64), але не менше соціальної пенсії, встановленої для відповідної категорії непрацездатних.

Згідно ст. 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка встановлює розміри пенсії у зв'язку з втратою годувальника, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Виходячи з наведених законодавчих норм пенсії у зв'язку з втратою годувальника призначаються із заробітку годувальника або із пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті ( заробітну плату, чи пенсію).

Посилання судів попередніх інстанцій на ст. 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" як на підставу на проведення перерахунку пенсії позивачу, безпідставні і не відповідають наведеній законодавчій нормі. Оскільки ст.129 наведеного Закону визначає складові частини грошової винагороди працюючого судді. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". Наведені законодавчі норми стосуються права призначення пенсії чи щомісячного довічного грошового утримання саме судді.

В даних спірних правовідносинах до позивача не можуть застосовуватися норм ст. 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка визначає грошову винагороду працюючого судді, оскільки ОСОБА_1 призначена пенсія по втраті годувальника, яка визначається у відповідності із Законами України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , розмір якої залежить від заробітку годувальника або із пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до необґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

За таких обставин доводи касаційної скарги спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанції, а касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкових рішень, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови з відмовою в задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю з урахуванням вищенаведених обставин.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Вовчанському районі Харківської області задовольнити.

Постанову Вовчанського районного суду Харківської області від 10 серпня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2012 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Вовчанському районі Харківської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.