Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.

Головчук С.В.

Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 до військової частини А-2215 про визнання дій неправомірними, стягнення компенсації замість продовольчого забезпечення та моральної шкоди, касаційне провадження в якій відкрито за касаційними скаргами ОСОБА_28, ОСОБА_26, ОСОБА_22, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_15 на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 11 серпня 2010 року,

У серпні 2006 року позивачі звернулися до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до військової частини А-2215, в якому просили визнати дії відповідача щодо продовольчого забезпечення військовослужбовців або виплати грошової компенсації замість них неправомірними; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію замість продовольчого пайка за нормами відповідно займаній посаді; зобов'язати відповідача нарахувати компенсацію на грошовий еквівалент продовольчого пайка, вказаний в Указі Президента України №389 від 05 травня 2003 року (389/2003) , за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (2050-14) ; зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату заподіяної моральної шкоди у розмірі 50 відсотків від грошової компенсації за неотриманий продовольчий пайок, вказаний в Указі Президента України №389 від 05 травня 2003 (389/2003) року.

Обґрунтовуючи позов, позивачі вказували на те, що з 11 березня 2000 року у зв'язку з припиненням дії частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі по тексту - Закон №2011-ХІІ (2011-12) ) їм не здійснюють видачу продовольчих пайків та виплату замість них грошової компенсації, що не узгоджується з положеннями Конституції України (254к/96-ВР) та приписами Закону України "Про Збройні Сили України" (1934-12) , які передбачають гарантії держави щодо забезпечення військовослужбовців.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 вересня 2006 року (з врахуванням додаткової постанови від 13 вересня 2006 року) позов задоволено.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11 серпня 2010 року постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 вересня 2006 року та додаткову постанову цього ж суду від 13 вересня 2006 року скасовано, а в справі прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивачі звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення цим судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ (в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року) військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них. Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" №1459-ІІІ від 17 лютого 2000 року (1459-14) , який набув чинності з 11 березня 2000 року, призупинено дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчого забезпечення або за їх бажанням грошової компенсації замість продовольчого забезпечення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог у даній справі.

Доводи ж касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційні скарги ОСОБА_28, ОСОБА_26, ОСОБА_22, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_15 залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Київської області від 11 серпня 2010 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.