Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим на ухвалу окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.09.2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Феодосія Автономної Республіки Крим про стягнення заборгованості в сумі 614,00 грн.,

У серпні 2012 року управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим звернулося до окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Феодосія Автономної Республіки Крим про стягнення заборгованості в сумі 614,00 грн.

Ухвалою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.09.2012 року позовну заяву управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Феодосія Автономної Республіки Крим про стягнення заборгованості в сумі 614,00 грн. було залишено без розгляду.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим було залишено без задоволення, а ухвалу окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.09.2012 року - без змін.

У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити на розгляд до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225- 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Враховуючи, що таблицю розбіжностей до інформації про відшкодування Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань представником позивача підписано 01.07.2011 року, тобто з цього моменту йому стало відомо про порушення його інтересів, а з позовом до суду управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим звернулося 17.08.20123 року, тобто з пропуском встановленого законом строку, не довівши поважності причин його пропуску, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, залишивши позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення, а ухвалу окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.09.2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Феодосія Автономної Республіки Крим про стягнення заборгованості в сумі 614,00 грн. - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.