Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 07.09.2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації", треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

У березні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації", треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії. У звяві про уточнення позовних вимог просив визнати неправомірними дії Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" щодо встановлення нових розмірів ідеальних часток співвласників в спільному праві на житловий будинок АДРЕСА_1; також позивач просив суд зобов'язати Комунальне підприємство "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" виправити помилки в інвентарній справі на будинок АДРЕСА_1, скасувавши довідку-розрахунок на встановлення нових розмірів ідеальних часток в спільному праві на житловий будинок АДРЕСА_1 № 350-А-11866 від 17.11.2011 року.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 року було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації", треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.09.2012 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації", треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії було закрито.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 07.09.2012 року - без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 07.09.2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

ОСОБА_3 подано заперечення на касаційну скаргу, в яких вона просить задовольнити скаргу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій, постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Нормативно-правовий акт - це офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, утворюючи відповідний юридичний стан, і спрямований на врегулювання відносин із метою забезпечення функціонування органів держави, а також із метою забезпечення прав свобод громадян у сфері державного управління. Нормативно-правові акти, в яких містяться рішення суб'єктів владних повноважень, можуть бути оскаржені в тому випадку, коли вони прямо й безпосередньо спрямовані на врегулювання відносин фізичних та юридичних осіб із відповідним суб'єктом владних повноважень.

До правових актів індивідуальної дії належать ті, які породжують конкретні права та обов'язки для конкретних суб'єктів права.

Враховуючи, що довідка-розрахунок № 350-А-11866 від 17.11.2011 року, якою встановлено нові розміри ідеальних часток в спільному праві на житловий будинок АДРЕСА_1, безпосередньо не породжує виникнення у позивача будь-яких прав чи обов'язків, вона не є правовим актом індивідуальної дії.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, закривши провадження у справі, оскільки позовні вимоги стосуються документа, який не є правовим актом індивідуальної дії, та дій відповідача щодо його складання.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 07.09.2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації", треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.