к-23762/10-с Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення щодо зменшення бюджетного відшкодування ПДВ, визначення податкових зобов'язань з ПДВ та застосування фінансових санкцій, про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток і застосування штрафних санкцій - 03.06.2013 Прийняття

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2010, ПП "Піраміда" відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова від 23.05.2005 №0001562301/0 про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ на суму 1615035,00 грн. №0001572301/0 про визначення податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 593228,00 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 593228,00 грн. та №0001552301/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 4900,00 грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 1200,00 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів, додержання валютного та іншого законодавства ПФ "Піраміда" за період з 01.01.2004 по 31.12.2004, за результатами якої складено акт №172/23-104/21225016 від 19.05.2005.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.7.1 п.5.7 ст.5, пп.8.1.2, 8.1.4 п.8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток за 2004 рік на 4900 грн.; ст. 207 ЦК України, п.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", п.18 Наказу ДПА України від 30.05.1997 №165 (z0233-97) "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення", пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2004 рік на 593228 грн.; пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого завищено від'ємне значення чистої суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість за 2004 рік на суму 1615035 грн.

На підставі акта перевірки прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення від 23.05.2005: №0001562301/0 про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ на суму 1615035,00 грн., №0001572301/0 про визначення податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 593228,00 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 593228,00 грн. та №0001552301/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 4900,00 грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 1200,00 грн.

За визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пп.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

З аналізу вищенаведених норм випливає, що правоутворюючим фактом, з яким податкове законодавство пов'язує виникнення у платника права на формування валових витрат та податкового кредиту, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг). Тобто за відсутності факту реального виконання господарської операції відповідні суми не можуть включатися до валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову обґрунтовував свої висновки тим, що перевіркою встановлено, що у 2004 році обсяг придбання позивачем у ПП "УкрДонецькТехноБуд" товарно-матеріальних цінностей склав 12613600 грн., у т.ч. за договором №43 від 03.12.2004 - 972000 грн. Отримана за договором №43 від 03.12.2004 продукція на підставі видаткової накладної №30/12/1 від 30.12.2004 та податкової накладної №30/12/3 від 30.12.2004 була повернута відповідно до накладної №011/ук-д від 11.01.2005, довіреності серії ЯВЖ №687289 від 11.01.2005.

Рішенням місцевого суду Куйбишевського районі м.Донецька від 29.07.2002, яке набрало чинності 30.08.2002, визнано недійсними установчі документи ПП "УкрДонецькТехноБуд" з моменту державної реєстрації та визнана недійсною його реєстрація як платника податку на додану вартість. Згідно витягу з реєстру платників податку на додану вартість датою анулювання свідоцтва є 17.07.2002 на підставі акта №139 від 09.08.2002, що підтверджується листом ДПА України №8575/7/29-2017.

Крім того, рішенням Господарського суду Харківської області від 04.10.2005, яке набрало законної сили у встановленому порядку, по справі №03/313-05 визнано недійсним договір купівлі продажу продукції №3 від 24.07.2002 між ПФ "Піраміда" та ПП "УкрДонецькТехноБуд" на загальну суму 2879600 грн.

З огляду на викладене, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих ПП "УкрДонецькТехноБуд", реєстрація якого скасована, за наслідками недійсного договору та, відповідно, на заявлення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Слід погодитись і з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ "Водограй" з огляду на оформлення останнім податкових накладних з порушенням встановлених до них пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" вимог.

Щодо формування позивачем валових витрат за наслідками надання ВАТ "Верхньодніпровський ливарно-механічний завод" послуг перевезення, то суди попередніх інстанцій обґрунтовано послалися на відсутність у позивача первинних бухгалтерських документів, які мають бути складені за наслідками надання транспортних послуг, зокрема, товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, звітів про здійснення перевезень, складенням яких повинні були опосередковуватися операції на виконання цих договорів.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність у позивача підстав для формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за вищезазначеними господарськими операціями, у зв'язку з чим донарахування відповідачем податкових зобов'язань на підставі оспорюваних податкових повідомлень-рішень є правомірним.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права та не можуть бути підставою для скасування постановлених у справі судових рішень з наведених мотивів.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Приватної фірми "Піраміда" залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2010 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.