Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Гордійчук М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Житомирської області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2011 року у справі за позовом прокурора Олевського району Житомирської області до Олевської районної державної адміністрації, третя особи - приватне підприємство "Лукойл Україна", про скасування розпорядження,

Прокурор Олевського району Житомирської області звернувся до суду з позовом до Олевської районної державної адміністрації, третя особи - приватне підприємство "Лукойл Україна", про скасування розпорядження голови Олевської районної державної адміністрації від 22.07.2009 №216.

Позовні вимоги мотивовано необґрунтованим відхиленням протесту прокурора Олевського району Житомирської області від 08.06.2010 №170, принесеного на розпорядження від 22.07.2009 №216 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документації, що посвідчує право користування на умовах оренди на території автодороги ПП "Лукойл Україна"" для функціонування АЗС".

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2011 року, позов залишено без розгляду на підставі статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

У поданій касаційній скарзі прокурор Олевського району Житомирської області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Відповідно до приписів частини першої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто у попередньому судовому засіданні без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Залишаючи позову заяву без розгляду на підставі статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що прокурором пропущено п'ятнадцятиденний строк звернення до суду, встановлений частиною четвертою статті 21 Закону України "Про прокуратуру".

Колегія суддів погоджується із вказаною позицією судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною четвертою статті 21 Закону України "Про прокуратуру" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено спеціальний п'ятнадцятиденний строк звернення прокурора до суду із заявою про визнання акту незаконним, у разі відхилення протесту прокурора або ухилення від його розгляду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що листом голови Олевської районної державної адміністрації від 17.06.2010 №1/964 прокурора повідомлено про відхилення протесту, принесеного на розпорядження від 22.07.2009 №216.

Зазначений лист отримано прокуратурою Олевського району Житомирської області 18.06.2010. В той же час, із адміністративним позовом про скасування розпорядження від 22.07.2009 №216 прокурор Олевського району Житомирської області звернувся лише у вересні 2010 року. Підстав для поновлення строку звернення до суду судами попередніх інстанцій не встановлено.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду на підставі статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують. Порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Житомирської області відхилити, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.