Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Гордійчук М.П.,

Конюшка К.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою колективного підприємства "Житомирводпроект" на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2011 року у справі за позовом колективного підприємства "Житомирводпроект" до Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішення і припису,

Колективне підприємство "Житомирводпроект" звернулось до суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування економічних санкцій від 11.06.2010 №73 та припису від 11.06.2010 №73-П про усунення виявлених порушень державної дисципліни цін.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Державною інспекцією з контролю за цінами в Житомирській області протиправно, на підставі хибного висновку щодо отримання позивачем плати за виконання робіт із землеустрою щодо виготовлення документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам, понад граничні розміри, встановлені Законом України "Про захист конституційних прав громадян на землю" (2375-15) , винесено припис про усунення виявлених порушень державної дисципліни цін від 11.06.2010 №73, а також рішення від 11.06.2010 №73, яким за порушення державної дисципліни цін вирішено вилучити у колективного підприємства "Житомирводпроект" необґрунтовано отриману виручку у розмірі 2682,00 грн. та стягнути штраф у розмірі 5364,00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області від 11.06.2010 №73 про застосування економічних санкцій за до колективного підприємства "Житомирводпроект" та припис від 11.06.2010 №73-П щодо усунення виявлених порушень.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2011 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року скасовано; прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі колективне підприємство "Житомирводпроект" із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Державною інспекцією з контролю за цінами в Житомирській області проведено планову перевірку формування та застосування колективним підприємством "Житомирводопроект" розмірів плати (тарифів) на послуги із землеустрою, за результатами якої складено акт перевірки від 04.06.2010 №132.

Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 1 Закону України "Про захист конституційних прав громадян на землю", статті 1 Закону України "Про землеустрій", спільного наказу Державного комітету України по земельним ресурсам, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15.06.2001 №97/298/124 (z0579-01) "Про затвердження розмірів плати земельно-кадастрових робіт та послуг", а саме: стягнення із замовників послуг із землеустрою щодо виготовлення документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку, при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам, плати у розмірі 600,00 грн., замість встановленого граничного розміру 153,00 грн., в результаті чого позивачем отримано додаткову виручку у сумі 2682,00 грн..

На підставі акту перевірки від 04.06.2010 №132 Державною інспекцією з контролю за цінами в Житомирській області винесено припис від 11.06.2010 №78-П про усунення колективним підприємством "Житомирводпроект" порушення при формуванні та застосуванні розмірів плати (тарифів) на послуги із землеустрою, а також рішення від 11.06.2010 №73 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким за порушення державної дисципліни цін вирішено вилучити у колективного підприємства "Житомирводпроект" необґрунтовано отриману виручку у розмірі 2682,00 грн. та стягнути штраф у розмірі 5364,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з недоведеності з боку Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області факту порушення позивачем державної дисципліни цін. Зазначена позиція суду першої інстанції ґрунтується на тому, що Законом України "Про захист конституційних прав громадян на землю" (2375-15) встановлено лише вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, при їх передачі безоплатно у власність громадянам України, в той час як позивачем на замовлення юридичних та фізичних осіб виконувались і інші роботи - транспортування працівників підприємства та обладнання до місця проведення робіт, роботи з прокладання теодолітних ходів до пунктів полігонометрії до земельної ділянки, координування кутів поворотів меж земельних ділянок, отримання координат вихідних пунктів державної геодезичної мережі.

Так судом першої інстанції зазначено, що підготовчі роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку не передбачають у якості самостійного заходу розробку технічної документації та створення топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, а лише передбачають підбір планово картографічних матеріалів, тоді як встановлення в натурі меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки, яке є наступним етапом роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку, передбачає використання вже розробленої технічної документації. З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що розробка такої документації виходить поза межі поняття "роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку" та є самостійним видом робіт із землеустрою.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, виходив з обґрунтованості позиції Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області щодо порушення позивачем державної дисципліни цін.

Зазначена позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на тому, що оскільки виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право на земельну ділянку, передбачає складання плану земельної ділянки за результатами кадастрової зйомки, то роботи з встановлення в натурі меж земельної ділянки є складовою робіт, яку необхідно виконати для складання зазначеної технічної документації із землеустрою.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне. Закон України "Про захист конституційних прав громадян на землю" (2375-15) визначає фінансові засади щодо реалізації громадянами України прав власності на землю відповідно до статті 14 Конституції України. Його метою є зниження суми витрат за отримання державних актів на землю та їх реєстрацію, поліпшення соціально-економічного клімату, що в кінцевому підсумку сприятиме прискоренню земельної реформи.

У статті 1 зазначеного Закону визначено вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, при їх передачі безоплатно у власність громадянам України: вартість робіт при виділенні земельної ділянки в натурі (на місцевості) не може перевищувати п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а вартість усіх інших робіт при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України - дев'яти неоподатковуваних мінімумів.

При цьому сама державна реєстрація державних актів на право власності на земельні ділянки здійснюється безоплатно.

Колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції в частині того, що роботи із землеустрою щодо виготовлення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, включають роботи із землеустрою зі встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, які, свою чергу включають проведення топографічних, геодезичних та інших підготовчих робіт.

Так, відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 травня 1999 року №43 (z0354-99) , роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою виконуються в такій послідовності: підготовчі роботи; встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки; складання кадастрового плану земельної ділянки; заповнення бланка державного акта.

У свою чергу, відповідно до статті 55 Закону України "Про землеустрій" встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Оскільки Законом України "Про захист конституційних прав громадян на землю" (2375-15) встановлено граничну вартість робіт не на конкретний вид документації із землеустрою, а на всі роботи із землеустрою, які необхідні для складання державного акта, то вартість робіт за виконання робіт зі встановлення меж земельної ділянки в натурі відповідно до цього Закону не може стягуватись понад визначену граничну вартість.

Зазначена позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 16 жовтня 2012 року у справі №21-178а12.

Актом перевірки від 04.06.2010 №132 встановлено, що вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення державних актів на право власності на землю при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України, складала 600,00 грн., в той час як Законом України "Про захист конституційних прав громадян на землю" (2375-15) передбачено, що вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, при їх передачі безоплатно у власність громадянам України: при виділенні земельної ділянки в натурі (на місцевості) не може перевищувати п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а вартість усіх інших робіт при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України - дев'яти неоподатковуваних мінімумів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо доведеності з боку відповідача факту порушення позивачем державної дисципліни цін, у зв'язку з чим вказує на обгрунтованість висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судом апеляційної інстанції дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення судом не допущено.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу колективного підприємства "Житомирводпроект" відхилити, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.