Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Гордійчук М.П.,

Конюшка К.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання недійсним та скасування рішення,

ОСОБА_2 звернувся з позовом до виконавчого комітету Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання недійсним та скасування рішення дев'ятої сесії четвертого скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 05.06.2003 №31.

Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 28 березня 2011 року позов задоволено: визнано неправомірним та скасовано рішення дев'ятої сесії четвертого скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 05.06.2003 №31 .

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2011 року постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 28 березня 2011 року скасовано; позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги та застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням дев'ятої сесії четвертого скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 05.06.2003 №31, скасовано рішення селищної ради від 16.12.1993 №12 "Про надання земельної ділянки площею 12 га та дозволу на будівництво жилого будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1, гр. ОСОБА_2"; вказану земельну ділянку передано для користування гр. ОСОБА_3, яка до 12.01.1987 року перебувала з позивачем у шлюбі.

Залишаючи позовну заяву без розгляду на підставі статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не дотримано строк звернення до суду, встановлений частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, та, відповідно, не доведено поважності причин пропуску такого строку.

Так, судом апеляційної інстанції в обґрунтування судового рішення зазначено, що про існування перешкод в користуванні земельною ділянкою позивачу було відомо ще у 2007 році, однак, із адміністративним позовом про визнання недійсним та скасування рішення від 05.06.2003 №31, позивач звернувся лише в грудні 2010 року.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із позицією суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції 2008 року, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислювався з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що із вказаним адміністративним позовом позивач звернувся 23 грудня 2010 року. Позиції суду апеляційної інстанції в частині того, що про порушення своїх прав позивач дізнався ще у 2007 році, доводами касаційної скарги не спростовано. Більш того, в касаційній скарзі скаржником додатково зазначено, що у 2008 році позивачеві було вже відомо про передачу земельної ділянки ОСОБА_3.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вказує на обгрунтованість позиції суду апеляційної інстанції щодо пропущення позивачем строку звернення до суду.

Поважності причин пропуску зазначеного строку позивачем не обґрунтовано.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі статі 100 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують. Порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення судом не допущено.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.