Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Гордійчук М.П.,

Конюшка К.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою комунального підприємства Львівської обласної ради "Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства Львівської обласної ради "Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації", третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Колос-груп", про скасування державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва,

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства Львівської обласної ради "Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації", третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Колос-груп", про скасування державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, що розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 46 253 501 00:01:005:0348 за товариством з обмеженою відповідальністю "Колос-груп" та зобов'язання внести відповідні зміни до реєстру об'єктів нерухомого майна.

Позовні вимоги мотивовано тим, що комунальним підприємством "Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" протиправно, за відсутності передбачених законом підстав, до закінчення будівництва та введення будинку в експлуатацію, а також за відсутності згоди позивача, вчинено державну реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-груп" на об'єкт незавершеного будівництва, що розташований на земельній ділянці, належній позивачеві на праві власності.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року, позов задоволено: скасовано державну реєстрацію об'єкту незавершеного будівництва, що розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 46 253 501 00:01:005:0348 за ТОВ "Колос-груп", та зобов'язано Стрийське комунальне міжрайонне бюро технічної інвентаризації внести відповідні зміни до реєстру об'єктів нерухомого майна.

У поданій касаційній скарзі, до якої приєдналося товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "КОМФОРТБУД-1" як особа, на чиї права та інтереси впивають оскаржувані судові рішення, комунальне підприємство Львівської обласної ради "Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 25.07.2006 ОСОБА_2 придбано земельну ділянку загальною площею 03100 га, кадастровий номер 46 253 501 00:01:005:0348, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

19.03.2008 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Колос-груп" укладено договір оренди земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 46 253 501 00:01:005:0348, для будівництва багатоквартирного житлового будинку.

23.12.2008 відповідачем здійснено реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва, розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 46 253 501 00:01:005:0348, за товариством з обмеженою відповідальністю "Колос-груп".

Вказуючи на протиправність здійснення реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з правомірності дій відповідача щодо реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва за товариством з обмеженою відповідальністю "Колос-груп", в той же час, зважаючи на встановлений судами факт порушення прав та інтересів позивача як власника земельної ділянки, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для вжиття заходів судового захисту шляхом скасування державної реєстрації та зобов'язання внести відповідні зміни до реєстру об'єктів нерухомого майна.

Зазначена позиція судів попередніх інстанцій ґрунтується на висновку про недотримання товариством обмеженою відповідальністю "Колос-груп" положень додаткової угоди від 21.05.2008 №1 до договору оренди земельної ділянки від 19.03.2008 в частині необхідності надання позивачем письмової згоди для реєстрації третьою особою права власності на об'єкт будівництва.

Крім того, судами попередніх інстанцій в обґрунтування позиції про наявність підстав для вжиття судом заходів щодо захисту прав позивача вказано на рішення Третейського суду при всеукраїнській громадській організації "Третейська палата" від 29.09.2010, згідно з яким договір оренди земельної ділянки від 19.03.2008 розірвано.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

За змістом положень частини третьої статті 640 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

За результатами аналізу зазначених положень, враховуючи те, що законом передбачено державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, колегія суддів дійшла висновку, що додаткова угода від 21.05.2008 №1, якою внесено зміни до умов договору оренди земельної ділянки від 19.03.2008, також підлягає державній реєстрації та, відповідно, вважається укладеною з моменту такої реєстрації.

В той же час, судом першої інстанції зазначено, що додаткова угода від 21.05.2008 №1 до договору земельної ділянки від 19.03.2008 у встановленому законом порядку не зареєстрована. За вказаних обставин, в силу положень частини третьої статті 640 Цивільного кодексу України зазначена угода не є укладеною та, відповідно, не змінює прав та обов'язків позивача та третьої особи за договором оренди земельної ділянки від 19.03.2008, у тому числі, за умови відсутності заперечень сторін угоди щодо факту її виконання.

За вказаних обставин, а також враховуючи те, що договір оренди земельної ділянки від 19.03.2008 не містить умов щодо необхідності отримання згоди орендодавця для реєстрації орендарем права власності на об'єкт будівництва, колегія суддів вказує на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо протиправності проведення державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва з мотивів відсутності згоди позивача на здійснення таких дій із посиланням на положення додаткової угоди від 21.05.2008 №1.

Одночасно з викладеним, колегія суддів вказує на помилковість посилання судів попередніх інстанцій в обґрунтування судових рішень на рішення Третейського суду при всеукраїнській громадській організації "Третейська палата" від 29.09.2010, згідно з яким договір оренди земельної ділянки від 19.03.2008 розірвано.

Так, за змістом статті 6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком категорій справ, зазначених у пунктах 1-8 цієї статті.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів" від 05.03.2009 №1076-V (1076-17) статтю 6 Закону України після пункту 6 доповнено чотирма новими пунктами та вказано нові категорії справ, на які компетенція третейських судів не поширюється. Серед таких категорій справ пунктом 7, зокрема, визначено справи у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки.

Згідно з пунктом 1 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів" (1076-17) цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, тобто з 31.03.2009.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що на момент прийняття третейським судом рішення від 29.09.2010, компетенція третейських судів на вирішення справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки не поширювалась, колегія суддів вказує на помилковість посилання судів попередніх інстанцій в обґрунтування судових рішень на рішення третейського суду від 29.09.2010. Крім того, колегія суддів також виходить з того, що на момент здійснення державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва - 23.12.2008, договір оренди земельної ділянки був дійсним. Крім того, положення щодо можливості передачі на вирішення третейського суду спору, який виник би із взаємних правовідносин по договору оренди земельної ділянки від 19.03.2008, містяться у додатковій угоді від 21.05.2008, яка, як зазначено вище, не є укладеною.

Відповідно до частини першої статті 413 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.

Згідно з положеннями статті 876 Цивільного кодексу України власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до частини другої статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Згідно з частиною третьою статті 331 Цивільного кодексу України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що право власності на об'єкт незавершеного будівництва за товариством з обмеженою відповідальністю "Колос-груп" зареєстровано відповідачем на підставі заяви третьої особи, договору оренди земельної ділянки та додаткових документів. При цьому, колегія суддів зауважує, що суди попередніх інстанцій за результатами розгляду переданого на вирішення суду спору дійшли висновку про правомірність здійснення відповідачем державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва.

Враховуючи викладене, зважаючи на правомірність здійснення відповідачем державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва та виходячи з завдань адміністративного судочинства, визначених частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вказує на необґрунтованість позиції судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для вжиття заходів судового захисту прав позивача шляхом скасування державної реєстрації права власності третьої особи на об'єкт незвершеного будівництва.

Відповідно до частини першої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За вказаних обставин, враховуючи те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій із постановленням нового, про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу комунального підприємства Львівської обласної ради "Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до комунального підприємства Львівської обласної ради "Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації", третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Колос-груп", про скасування державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва - відмовити.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.