Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Весельської Т.Ф.,

Ситникова О.Ф.,

Тракало В.В.

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у Великоносівському районі Донецької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення помилково сплаченого 3 % збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобіля,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Великоносівському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 5 липня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року, -

У травні 2012 року ОСОБА_4 пред'явила в суді позов, у якому просила стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Великоносівському районі Донецької області (далі - управління ПФУ), шляхом списання з відповідного рахунку Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, помилково сплачений нею збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні легкового автомобіля в розмірі 2 160 гривень.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 послалася на статтю 1 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 400/97-ВР (400/97-ВР) ), відповідно до якої такий збір сплачується при відчуженні автомобіля, а не при його купівлі.

Під час розгляду справи суд залучив до участі в ній Управління Державної казначейської служби у Великоносівському районі Донецької області як відповідача.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 5 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 сплачений нею збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі-продажу автомобіля у розмірі 2 160 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі управління ПФУ, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_4 просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами встановлено, що у квітні 2012 року ОСОБА_4 придбала у товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія" автомобіль CHERY ELARA, при реєстрації якого у ВРЕР міста Мар'їнка при УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області 4 квітня 2012 року вона сплатила до ПФУ збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3 % вартості автомобіля, що склало 2 160 гривень.

Також судами встановлено, що питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні легкових автомобілів по-різному регулюється двома нормативно-правовими актами. Так, пунктом 7 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року за № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується юридичними та фізичними особами при відчуженні легкових автомобілів, а пунктом 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740 (1740-98-п) (далі - Порядок), встановлено вимоги щодо сплати такого збору особами, які набувають право власності на автомобілі шляхом їх купівлі.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 5 своєї постанови від 1 листопада 1996 року за № 9 (v0009700-96) "Про застосування Конституції України (254к/96-ВР) при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції (254к/96-ВР) , так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

При вирішенні цього спору суди виходили із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами та правильно визначили, що пріоритетними у спірних правовідносинах є норми Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) , яким обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладено на осіб, які відчужують, а не купують, легковий автомобіль.

Відтак, висновок судів щодо зобов'язання відповідачів повернути ОСОБА_4, як покупцю автомобіля, сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування є обгрунтованим.

Доводи касаційної скарги управління ПФУ правильності висновку судів попередніх інстанцій не спростовують, оскільки ґрунтуються на помилковому тлумаченні наведених вище правових норм.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи, що доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують і суди під час розгляду справи правильно застосували норми матеріального права та не порушили норми процесуального права, то згідно з правилами частини першої статті 224 КАС України підстави для скасування ухвалених ними рішень відсутні.

Керуючись статтями 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Великоносівському районі Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 5 липня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.