Про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України у справі про визнання рішення недійсним та скасування державної реєстрації - 28.05.2013 Прийняття

перевіривши заяву виконавчого комітету Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 27.03.2013 року у справі за позовом заступника прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим до виконавчого комітету Ялтинської міської ради, Комунального підприємства Ялтинської міської ради "Бюро технічної інвентаризації", треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, Ялтинська міська рада, про визнання рішення недійсним та скасування державної реєстрації,

У вересні 2012 року заступник прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим звернувся до окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до виконавчого комітету Ялтинської міської ради, Комунального підприємства Ялтинської міської ради "Бюро технічної інвентаризації", треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, Ялтинська міська рада, про визнання рішення недійсним та скасування державної реєстрації.

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.02.2012 року у задоволенні позовних вимог заступнику прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим було відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2012 року апеляційні скарги заступника прокурора м. Ялта, ОСОБА_4 було залишено без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.02.2012 року - без змін.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 27.03.2013 року касаційну скаргу ОСОБА_4 було задоволено. Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.02.2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2012 року - скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги заступника прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим задоволено. Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 25.06.2009 року № 1128. Скасовано державну реєстрацію права власності на приміщення: засклену веранду 8-2 площею 18,7 м 2 та сходи 8-3 площею 6,1 м2, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 у реєстровій книзі Комунального підприємства Ялтинської міської ради "Бюро технічної інвентаризації", номер запису 1268, в книзі 1с, с. 24, дата прийняття рішення про реєстрацію права власності - 14.09.2009 року, та в єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

У заяві про перегляд Верховним Судом України зазначеної вище постанови Вищого адміністративного суду України від 27.03.2013 року заявник порушує питання про її скасування, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема: різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі; різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто незастосування закону, який підлягав застосуванню; різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Як доказ неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах заявником надано ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.10.2012 року у справі № К/9991/90100/11, від 07.0.2012 року у справі № К-26168/09.

Заявником у заяві чітко не визначено, які саме норми матеріального права по-різному застосовано в оскаржуваній постанові та ухвалах-прикладах.

Зі змісту оскаржуваної постанови та ухвал-прикладів вбачається, що оскаржувана постанова вмотивована посиланнями на частину 2 статті 19 Конституції України; статтю 10, частину 1 статті 11, частину 3 статті 51, частину 1 статті 52, підпункт 10 пункту "б" статті 30, підпункт 1 пункту "б" частини 1 статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування"; статтю 7, частини 2, 3 статті 18 Закону України "Про основи містобудування"; статті 29, 30-1, 31 Закону України "Про планування і забудову територій"; Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджений постановою Кабінет Міністрів України від 08.10.2008 року № 923 (923-2008-п) ; пункт 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 (z0157-02) ; статтю 376 Цивільного кодексу України; Правила утримання жилих будинків та при будинкових територій, затверджені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76 (z0927-05) ; статті 6, 7, 8 Житлового кодексу України; статтю 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"; Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затверджене Указом Президента України від 08.04.2011 року № 439/2011 (439/2011) .

Ухвала Вищого адміністративного суду України від 23.10.2012 року має посилання на статті 31, 59 Закону України Про місцеве самоврядування"; статті 100, 151, 152, 154, 175, 177, 179 Житлового кодексу України; пункт 1.4 Правил переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і не жилих у жилих будинках приміщень; статті 382, 383 Цивільного кодексу України.

Ухвала Вищого адміністративного суду України від 07.02.2012 року має посилання на статтю 31 частину 1 статті 59, частину 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування"; пункт 6.5 розділу IV "Регіональних правил забудови та використання територій в Автономній Республіці Крим", затверджених постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 18.09.2002 року № 241-3/02 (rb0241002-02) .

Оскаржувану постанову ухвалено у справі, за якою спір виник у зв'язку із реконструкцією входу в квартиру АДРЕСА_1 та реєстрацію приміщень - заскленої веранди, сходів для використання квартири у комерційних цілях.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України постановлено у справі, спір за якою виник у зв'язку із ремонтом підпірної стіни та сараю, реконструкцією приміщень - літньої кухні та навісу.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 07.02.2012 року постановлено у справі, спір за якою виник у зв'язку із реконструкцією сараю під літню кухню з надбудовою 2-го поверху та реєстрацією цієї кухні.

Таким чином, у всіх трьох вищезазначених справах застосовані різні норми матеріального права. У межах вищенаведених справ розглядалися спори, що виникли у зв'язку із реконструкцією різних за цільовим призначенням, обсягом, місцем розташування об'єктів.

Отже, відсутні ознаки різного застосування одних і тих же самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, внаслідок чого у допуску до провадження для перегляду Верховним Судом України даної справи слід відмовити.

Враховуючи наведене, обговоривши доводи заяви та виходячи з мети перегляду судових рішень Верховним Судом України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав задоволення заяви про допуск справи до провадження для перегляду Верховним Судом України.

Керуючись статтями 237, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Відмовити виконавчому комітету Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим в допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом заступника прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим до виконавчого комітету Ялтинської міської ради, Комунального підприємства Ялтинської міської ради "Бюро технічної інвентаризації", треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, Ялтинська міська рада, про визнання рішення недійсним та скасування державної реєстрації, в порядку перегляду по цій справі постанови Вищого адміністративного суду України від 27.03.2013 року.