Про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України - 23.05.2013 Прийняття

перевіривши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінціагромаш" про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінціагромаш" до Вінницького територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, начальника Вінницького територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку Іванова Леоніда Романовича, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправними та скасування постанов,

У березні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Іллінціагромаш" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом Вінницького територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, начальника Вінницького територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку Іванова Леоніда Романовича, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправними та скасування постанов.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суді від 26.04.2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012 року, у задоволенні позову було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінціагромаш" було залишено без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суді від 26.04.2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012 року - без змін.

У заяві про перегляд Верховним Судом України зазначеної вище ухвали Вищого адміністративного суду України заявник порушує питання про її скасування, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема: різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі; різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто незастосування закону, який підлягав застосуванню; різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Як доказ неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах заявником надано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27.03.2012 року у справі № К/9991/92937/11 та постанови Вищого адміністративного суду України від 14.03.2013 року у справі № К-31111/10, від 07.03.2013 року № К/9991/7845/11.

У заяві скаржник стверджує, що Вищий адміністративний суд України по різному застосував пункт 10 статті 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", пункт 8 статті 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", частини 1 та 2 статті 2 та частину 3 статті 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", статтю 250 Господарського кодексу України.

Вивчивши заяву, дослідивши рішення, на які посилається заявник як на докази неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів вважає, що обставини даних справ не є подібними тим, що розглядалися в межах справи, за якою постановлено оскаржувану ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року, ознаки неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах - відсутні, а отже відсутні передбачені пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для допуску даної справи до провадження у Верховному Суді України.

Зі змісту заяви вбачається, що скаржник не згодний із законним рішенням суду касаційної інстанції та намагається переглянути його в порядку Глави 3 Розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

При цьому, маніпулюючи дефініціями "рішення", "розпорядження", "постанова", що вжиті в тексті Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (448/96-ВР) , він намагається надати перевагу своїм доводам в оцінці оскаржуваної ухвали Вищого адміністративного суду України, безпідставно стверджуючи про різне застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Враховуючи наведене, обговоривши доводи заяви та виходячи з мети перегляду судових рішень Верховним Судом України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для допуску справи до провадження для перегляду Верховним Судом України.

Керуючись статтями 237, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Іллінціагромаш" в допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінціагромаш" до Вінницького територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, начальника Вінницького територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку Іванова Леоніда Романовича, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправними та скасування постанов в порядку перегляду по цій справі ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року.