ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 грудня 2013 року м. Київ К/9991/28642/11
|
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий: Нечитайло О.М. Судді: Лосєв А.М. Цвіркун Ю.І., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 р.
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011 р.
у справі №2а-7388/10/1070
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області
про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2010 р. №0000461710/0,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011 р., задоволено адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі - позивач) до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - відповідач). Скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.07.2010 р. №0000461710/0.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Відповідно до ч.1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.
Представниками податкового органу було проведено виїзну документальну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) позивачем за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р.
За результатами перевірки складено акт від 22.06.2010 р. №3056/1710/НОМЕР_1, згідно висновків якого встановлено порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.07.2010 р. №0000468710/0, яким позивачу донараховано податок на додану вартість на загальну суму - 121 881, 75 грн., у тому числі основного платежу - 81 254, 50 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 40 627, 25 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом у ході проведеної перевірки було встановлено, що у період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. позивач перебувала на загальній системі оподаткування, а за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. перебувала за спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку). Станом на 01.07.2009 р. (ІІІ-й квартал) валовий дохід позивача становив 497 983,20грн., а 06.07.2009 р., внаслідок надходження 39 981,43 грн. (призначення платежу: за продукти харчування), обсяг виручки становив 537 964,63 грн.
Таким чином, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР)
, оскільки перебуваючи у 2009 році на спрощеній системні оподаткування та здійснивши 06.07.2009 р. перевищення граничного розміру виручки від реалізації продукції, передбаченого положеннями Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98)
, позивач була зобов'язана з 15.09.2009 р. зареєструватись платником податку на додану вартість.
Із зазначеної позицією податкового органу обгрунтовано не погодились попередні судові інстанції зважаючи на таке.
Так, Держава гарантує право на підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом, кожному громадянину України через систему норм національного законодавства шляхом створення сприятливого клімату для розвитку підприємництва.
Зокрема, Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98)
запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку і звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва.
Положеннями ст.1 зазначеного Указу (727/98)
передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується у тому числі для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 000,00 грн.
Відповідно до статті 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98)
, фізична особа, зареєстрована як платник єдиного податку, сплачує такий податок за ставкою, встановленою місцевими радами за місцем державної реєстрації платника залежно від виду його діяльності. При цьому, лише за умов додержання приписів зазначеного Указу, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених вказаним Указом положень.
Єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог Указу, зокрема, якщо дохід платника єдиного податку не перевищує 500 000,00 грн. на рік.
Утім, у разі перевищення обмеження щодо обсягу виручки від реалізації продуктів (товарів, робіт, послуг) за рік, встановленого положеннями Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98)
, у особи, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, виникає безумовний обов'язок зареєструватися платником податку на додану вартість, який не може ставитися у залежність від дотримання платником відповідних умов, визначених Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР)
.
Відповідно до п.9.4 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо особа, на яку не поширюється дія пункту 2.3 статті 2 цього Закону, як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам підпункту 2.2 статті 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою.
Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.
За змістом пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, зокрема, у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Суму передбачену пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону слід відраховувати з моменту перевищення граничного обсягу виручки передбаченого Указом, тобто з моменту переходу платника податків на загальну систему оподаткування.
Зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що у ІV кварталі 2009 року позивач отримала дохід у сумі 313 428,05 грн., а саме: у жовтні 2009 р. - 120 032,00 грн., у листопаді 2009 р. - 8775,00 грн., у грудні 2009 р. - 184 621,05 грн.
Таким чином, доводи відповідача відносно того, що безумовний обов'язок зареєструватися платником податку на додану вартість виник у позивача у ІV кварталі 2009 року не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, а відтак спірне податкове повідомлення-рішення про донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість правомірно скасоване судами попередніх інстанцій.
Відповідно до ч.3 ст.220 КАС України (2747-15)
суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15)
, суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення.
2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011 р. у справі №2а-7388/10/1070 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:
Судді:
|
О.М. Нечитайло
А.М. Лосєв
Ю.І. Цвіркун
|