Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О.,Мироненка О.В.,Чумаченко Т.А.,

провівши попередній розгляд касаційної скарги прокуратури Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27 серпня 2012 року і ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року у справі за позовом Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища до Масандрівської селищної ради Автономної Республіки Крим, треті особи - Державна адміністрація парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Місхорський", "Масандрівський", "Лівадійський", ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення,-

У травні 2011 року Сімферопольський міжрайонний природоохоронний прокурор Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення 19 сесії 24 скликання Масандрівської селищної ради № 42 від 16.09.2004 "Про надання у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель за адресою: смт Масандра в районі вул. Туристській".

Свої вимоги обґрунтовував тим, що вказане рішення було прийнято відповідачем з перевищенням повноважень, оскільки надана цим рішенням земельна ділянка розташована на території земель об'єкту природно-заповідного фонду парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва "Масандрівський", а тому у відповідності до вимог статей 7, 38 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" на ній забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням та будь-яка діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує їх збереженню. Вказував на те, що згідно зі статтею 150 Земельного кодексу України земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі прокуратура Автономної Республіки Крим, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд .

З`ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з таких підстав.

Встановлено, що рішенням 19 сесії 24 скликання Масандрівської селищної ради № 42 від 16.09.2004 "Про надання у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель за адресою: смт Масандра в районі вул. Туристській", зокрема, затверджено проект землеустрою по відводу вказаній особі земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою - смт Масандра, вул. Туристська, площею 0,0940 із земель Масандрівської селищної ради. Передано ОСОБА_4 у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,0940 га для обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою - смт Масандра, вул. Туристська, із земель, переданих у власність, не наданих у постійне користування в межах населених пунктів.

За результатом проведеної перевірки щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, проведеної Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим по охороні навколишнього природного середовища, встановлено, що у відповідності до Постанови Ради Міністрів УРСР від 29.01.1960 № 105 Масандрівський парк віднесено до категорії парків-пам'ятників садово-паркової архітектури. Постановою Державного комітету Ради Міністрів УРСР з охорони природи від 26.07.1972 № 22 Масандрівський парк віднесено до категорії парків-пам'ятників садово-паркового мистецтва. Постановою Державного комітету УРСР з екології та раціонального природокористування від 30.08.1990 № 18 Масандрівський парк затверджено парком-пам'ятником садово-паркового мистецтва республіканського значення площею 44,1 га. У 1999 році "Проектом організації території Масандрівського парка" визначена територія парку-пам'ятника садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Масандрівський". За таких обставин зроблено висновок, що надана вище зазначеним рішенням селищної ради земельна ділянка знаходиться в межах парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва "Масандрівський", використання якої під будівництво та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, що суперечить вимогам статей 7, 38 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України, у редакції на час прийняття відповідачем спірного рішення, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

За змістом статті 118 вказаного кодексу, у редакції на час прийняття відповідачем спірного рішення, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом архітектури та подається на розгляд відповідної місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Судами не встановлено порушення ОСОБА_4 вказаного порядку при зверненні до органу місцевого самоврядування з метою одержання у власність згаданої земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Частиною першою статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" передбачено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до Закону № 1826-VI від 21.01.2010 "Про внесення змін до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (1826-17) , тобто після прийняття Масандрівською селищною радою рішення № 42 від 16.09.2004, вказана стаття була доповнена частиною 4, якою визначено, що межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Таким чином відсутні підстави вважати, що вказана норма не була врахована відповідачем при прийнятті спірного рішення.

За змістом частини 1 статті 38 цього ж Закону на території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва забороняється будь-яка діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує їх збереженню.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки Сімферопольським міжрайонним природоохоронним прокурором Автономної Республіки Крим не надано суду належних та допустимих доказів віднесення земельної ділянки, наданої спірним рішенням у приватну власність ОСОБА_4, до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, та доведеність з боку Масандрівської селищної ради дотримання порядку надання її у власність. Крім того зазначено, що на час прийняття спірного рішення, межі природно-заповідного фонду Масандрівського парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва не були встановлені в натурі, оскільки на той час вказане питання не було врегульовано на законодавчому рівні.

З урахуванням викладеного колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо дотримання Масандрівською селищною радою Автономної Республіки Крим при прийнятті рішення № 42 від 16.09.2004 вимог природоохоронного та земельного законодавства та, відповідно, відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу прокуратури Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27 серпня 2012 року і ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної з моменту проголошення і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.