Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю секретаря Ритової В.В.

представника відповідача Мельника О.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалбуд" на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012 по справі №2270/4841/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалбуд" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в особі Нетішинського відділення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалбуд" (далі-ТОВ "Універсалбуд", позивач) до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в особі Нетішинського відділення (далі-Славутська ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.03.2012 №0000112300, №0000122300 та №0000132300.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.10.2012 позовні вимоги задоволено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.10.2012 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач 28.12.2012 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 11.01.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просив скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скаргах доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту №178/23/32987115 від 28.02.2012, складеного за результатом документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Універсалбуд" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів при проведенні взаєморозрахунків із ТОВ "Укртрансзапчастина", ТОВ "Буд-Перспектива", ТОВ "Еталон ЛТД" за період з 01.01.2011 по 30.09.2011, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.03.2012 №0000112300, яким позивачу визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1987288, у тому числі 1987287,00грн. - основного платежу, 1,00грн. - штрафних (фінансових) санкцій; №0000122300, яким позивачу визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1942868,25грн., в тому числі 1678365 - основного платежу, 264503,25грн. - штрафних (фінансових) санкцій; №0000132300, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 357953,00грн.

Фактичною підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198,3, п.198.6 ст.198, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України внаслідок формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ "Укртрансзапчастина", ТОВ "Буд-Перспектива", ТОВ "Еталон ЛТД" з огляду на ознаки фіктивності вказаних підприємств, що свідчить про укладення договорів без настання реальних наслідків.

За змістом ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який був чинний до 01.04.2011), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з Придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, банківськими виписками, платіжними дорученнями, актами приймання-передачі робіт, товарно-транспортними накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, картками складського обліку матеріалів.

Судом також встановлено, що на момент вчинення спірних операцій ТОВ "Укртрансзапчастина", ТОВ "Буд-Перспектива", ТОВ "Еталон ЛТД" були зареєстровані в установлено законом порядку.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Враховуючи вищезазначене, слід погодитися з висновком суду першої інстанції, що позивач підтвердив факти реальної поставки товару та послуг ТОВ "Укртрансзапчастина", ТОВ "Буд-Перспектива", ТОВ "Еталон ЛТД", а судом апеляційної інстанції залишено поза увагою приписи частин 1 та 4 статті 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів та статті 71 КАС України щодо обов'язку доказування.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасовано або змінено помилково.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалбуд" задовольнити.

Скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012. залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.10.2012.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.