Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Леонтович К.Г.,

суддів: Калашнікової О.В., Сіроша М.В.,

секретаря - Наумця О.В.,

за участю ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_3, представника Генеральної прокуратури ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_5 на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року у справі № 2а-8376/11/0170/23 за позовом заступника прокурора м. Ялти Автономної Республіки Крим в інтересах Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища до Кореїзської селищної ради, управління Держкомзему у м. Ялта Автономної Республіки Крим, треті особи: Державна адміністрація парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Лівадійський", "Масандрівський", "Місхорський", ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, спонукання до виконання певних дій, -

У липні 2011 року заступник прокурора м. Ялти Автономної Республіки Крим в інтересах Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища звернувся в суд з позовом до Кореїзської селищної ради, управління Держкомзему у м. Ялта Автономної Республіки Крим, треті особи: Державна адміністрація парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Лівадійський", "Масандрівський", "Місхорський", ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_1, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Кореїзької селищної ради № 616 від 07.12.2007 р. "Про надання громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 в спільну сумісну власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, а також зобов'язати управління державного комітету по земельних ресурсах України в м. Ялта АР Крим скасувати реєстрацію державних актів на землю, виданих, на підставі вищевказаного рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення суперечить вимогам Земельного кодексу України (2768-14) та нормам ст.ст. 7, 38 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", оскаржуване рішення прийняте відповідачем з перевищенням наданих законодавством повноважень. Надана вказаним рішенням у власність громадянам земельна ділянка розташована на території земель об'єкту природно-заповідного фонду Місхорского парку-пам'яток загальнодержавного значення і віднесена до земель природно-заповідного фонду, які згідно ст. 150 Земельного кодексу України віднесені до особливо цінних земель і вилучення таких земель допускається тільки для конкретно встановлених законом потреб за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України. Оскільки відповідачем не були дотримані положення діючого закону рішення підлягає скасуванню.

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21 грудня 2011 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року скасоване рішення суду першої інстанції та ухвалене нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду ОСОБА_1, ОСОБА_5 звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу Державна адміністрація парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Лівадійський", "Масандрівський", "Місхорський" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Державного комітету Української РСР по екології та раціональному природокористуванню від 30.08.1990 р. №18 затверджений перелік державних парків-пам'яток садово-паркового мистецтва республіканського значення, до якого включений Місхорський парк.

Пунктом 3 постанови Верховної Ради України від 16.06.1992 р. "Про введення в дію Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (2457-12) визначено у зв'язку з прийняттям Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (2456-12) вважати раніше створені парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва республіканського значення - парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 20.02.2002р. №2278-2/02 вказано встановити межі селища Кореїз загальною площею 355 га, в тому числі 23 га землі природоохоронного значення Місхорський парк.

За актом приймання-передачі парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, майна та матеріальних цінностей від Ялтинського об'єднання санаторно-курортних установ профспілок акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на баланс Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 08.04.1998р. прийняті парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення площею 108,9 га, в тому числі, Місхорський парк площею 23 га, які з 8 квітня 1998 року знаходяться в управлінні Міністерства охорони навколишнього природного середовища та прийняті Держадміністрацією парків під відповідальну охорону для забезпечення цільового використання відповідно до вимог Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (2456-12) .

Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (далі Держадміністрація парків) відповідно до наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 12.05.2004р. № 196 створена для управління Лівадійським, Масандрівським, Місхорським парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Відповідно до Положення про Державну адміністрацію Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, затвердженого наказом Міністра охорони навколишнього природного середовища України № 294 від 29.07.2004 р., зі змінами від 14.06.2005р. № 209, Держадміністрація парків є бюджетною установою, яка створена з метою вдосконалення управління територіями Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення і входить до сфери управління Мінприроди. Відповідно до п.2.1. Положення на Держадміністрацію парків покладається, серед іншого, забезпечення проведення державної політики у галузі збереження, охорони та використання території Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків.

Доповненням до Положення про Адміністрацію парків, передбачено, що Адміністрація виступає від імені Міністерства, як правонаступник, по договорах, зобов'язаннях стосовно парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Місхорський", "Масандрівський", "Лівадійський", та як правонаступник управління "Курортзеленгосп", відповідно договору від 04.06.1998р. між ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" та Мінекобезпеки України.

Відповідно до укладеного 07.04.2005р. Акту приймання-передачі під охорону унікальних зразків садово-паркового мистецтва Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток проведена приймання-передачу від Адміністрації парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Місхорський", "Масандрівський", "Лівадійський" до Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення під охорону унікальних зразків садово-паркового мистецтва та зелених насаджень лісопаркової зони.

На забезпечення збереження території та об'єктів природно-заповідного фонду відповідно до ст. 8, ч. 5 ст. 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" Республіканським комітетом АР Крим з охорони навколишнього природного середовища видане Державній адміністрації парків Охоронне зобов'язання №ППСПИ/з-6-1 від 26.05.2008р. Місхорського парку, яке має відповідну законну дію по забезпеченню режиму території Місхорського парку. З його змісту вбачається, що заповідний об'єкт - парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Місхорський" площею 23 га розташований в районі м. Ялта, смт. Кореїз, входить до складу природно-заповідного фонду України, який охороняється, як національне надбання, а землекористувачем є Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Відповідно до Охоронного зобов'язання на території парку забороняється будь-яка діяльність, що загрожує його збереженню та призводить до його деградації первинного стану, а саме зміна меж, відведення та виділення земельних ділянок парку для інших цілей, використання їх під будь-яке будівництво, в порушення вимог чинного законодавства.

Також, судами встановлено, що 07.12.2007р. Кореїзською селищною радою було прийняте рішення № 616 про передачу ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,0400 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1. На підставі вказаного рішення ОСОБА_5 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №630131; ОСОБА_8 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 630132; ОСОБА_7 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 630134; ОСОБА_6 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 630133.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи вказане рішення відповідач діяв в межах вказаних повноважень, оскільки земельна ділянка, що була надана громадянам розташована в межах населеного пункту і її надання віднесене до повноважень відповідача. Розташування спірної земельної ділянки на території парку-пам'ятника садово-паркового мистецтва "Місхорський" не свідчить про прийняття оскаржуваного рішення протиправно, оскільки межі природно-заповідного фонду Місхорського парку-пам'ятника садово-паркового мистецтва не встановлені в натурі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 20.02.2002р. № 2278-2/02 було зазначено встановити межі селища Кореїз загальною площею 355 га, в тому числі 23 га - землі природоохоронного значення - Місхорський парк, то Кореїзська селищна рада на час прийняття спірного рішення мала необхідні та достатні дані для визначення категорії земель та місця їх розташування у межах території, віднесеної до її відання, в тому числі і земель природно-заповідного фонду, тому оскаржуване рішення прийняте поза межами наданих повноважень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо наявності повноважень у відповідача при прийнятті рішення № 616 від 07.12.2007 р. "Про надання громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 в спільну сумісну власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, яка за твердженнями позивача знаходиться в межах Місхорського парку, який відноситься до державних парків-пам'яток садово-паркового мистецтва республіканського значення.

Відповідно ст. 116 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, що знаходиться у власності або в користуванні, можливо лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Виключний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою передбачений ст. 141 Земельного кодексу України це: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організації; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно ст. 44 Земельного кодексу України, землі зайняті парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва відносяться до складу земель природно-заповідного фонду, а згідно до ч. 2 ст. 45 цього Кодексу порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Відповідно до ст. 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться, зокрема, землі природно-заповідного фонду. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті

Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України (ч. 2 ст. 150 Земельного кодексу України).

Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад. (ч. 3 ст. 150 Земельного кодексу України).

У відповідності до ст. 2 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" відносини в галузі охорони і використання території та об'єктів природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів регулюється Законами України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12) , "Про природно-заповідний фонд України" (2456-12) та іншими актами законодавства.

Статтею 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення належать до штучно створених об'єктів природно-заповідного фонду України.

Статтею 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" ділянки суші та водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду, віднесено до земель природно-заповідного фонду. Наявність у певної ділянки суші статусу земель природно-заповідного фонду з огляду на належність її об'єкту природно-заповідного фонду, не пов'язана з наявністю у парка-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення правовстановлюючих чи правооформлюючих документів щодо таких його прав на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на замовлення Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (далі - Мінприроди) Кримським інститутом екології і проектування був розроблений проект організації території Місхорського парку, яким встановлені межі Місхорського парку площею 23 га.

Таким чином, оскільки рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 20.02.02 № 2278-2/02 було зазначено встановити межі селища Кореїз загальною площею 355 га, в тому числі 23 га - землі природоохоронного значення - Місхорський парк, то Кореїзська селищна рада на час прийняття спірного рішення мала необхідні та достатні дані для визначення категорії земель та місця їх розташування у межах території, віднесеної до її відання, в тому числі і земель природно-заповідного фонду.

Крім того, процедуру погодження матеріалів щодо надання земельних ділянок визначено згідно до Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок (надалі Порядок), затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 434 від 05.11.04 (z1470-04) .

Додержання встановленої процедури є необхідною умовою законності дій та рішень щодо надання земельних ділянок у межах території та об'єктів природно-заповідного фонду.

Виходячи з наведеного Місхорський парк є парком-пам'яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення з визначеною територією та площею в 23 га., що сторонами не заперечується, тому для вирішення питання щодо надання земельної ділянки у власність на території Місхорського парку необхідно дотримуватися вимог ст.150 ЗК України, тобто вказана земельна ділянка може надаватися у власність за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України (ч. 2 ст. 150 Земельного кодексу України).

З урахуванням встановлених обставин справи спірна земельна ділянка надавалася у власність відповідачем саме на території Місхорського парку. Посилання третіх осіб щодо відсутності встановлення меж Мисхорського парку як парку пам'ятки садово-паркового мистецтва, тому відповідач мав повноваження приймати оскаржуване рішення безпідставні, оскільки в наявності є проект встановлення меж території Мисхорського парку з визначенням його площі, відповідно якого вказаний парк був переданий Державній адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення під охорону як унікальні зразки садово-паркового мистецтва та зелених насаджень лісопаркової зони.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованих висновків стосовно доводів третьої особи - ОСОБА_1 про те, що з 2008 року вона є власником житлового будинку, розташованого в м. Ялта, селище міського типу Кореїз, парк Місхорський, 12А, а будинок побудований до 1917 року, який існував на час створення парку, тому спірна земельна ділянка передана для обслуговування житлового будинку, однак, остання не позбавлена права на отримання земельної ділянки для обслуговування житлового будинку з дотриманням вимог природоохоронного законодавства.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що апеляційний суд прийшов до обґрунтованих висновків про відсутність у відповідача повноважень відносно розпорядження землями Місхорського парку, який є парком-пам'яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, та наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного судом апеляційної інстанцій винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.