Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Черпака Ю.К.,

суддів: Головчук С.В., Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Керчі Автономної Республіки Крим до Відділу державної виконавчої служби Керченського міського управління юстиції про визнання дій незаконним та скасування постанови,

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Керчі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 9 липня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року,

У серпні 2011 року Управління Пенсійного фонду України в м. Керчі Автономної Республіки Крим (далі -УПФУ в м. Керчі) пред'явило позов до Відділу державної виконавчої служби Керченського міського управління юстиції (далі -ВДВС Керченського МУЮ) про визнання незаконними дій державного виконавця щодо прийняття постанови від 8 липня 2011 року про накладення штрафу в розмірі 1360 грн. за невиконання судового рішення у справі № 2а-2372/10/0108 та скасування постанови державного виконавця від 8 липня 2011 року.

Позов обґрунтувало тим, що постанова про накладення штрафу прийнята державним виконавцем з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , оскільки судове рішення не було виконано боржником з поважних причин. Так, УПФУ в м. Керчі простою поштовою кореспонденцією направило апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції, а про її відсутність в матеріалах справи дізналося лише після отримання судом запиту від ВДВС Керченського МУЮ. Після цього Управління повторно подало апеляційну скаргу та звернулось із запитами до апеляційного суду і до відділення поштового зв'язку про надання письмового підтвердження про надходження відповідної кореспонденції. Про вказані обставини позивач повідомив ВДВС Керченського МУЮ.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 9 липня 2012 року, залишеною без зміни ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі УПФУ в м. Керчі просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Посилається на неправомірність накладення 8 липня 2011 року штрафу за невиконання судового рішення, яке набрало законної сили після перегляду в апеляційному порядку 18 липня 2011 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Матеріали справи свідчать про те, що постановою Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 грудня 2010 року у справі № 2а-2372/10/0108 зобов'язано УПФУ в м. Керчі нарахувати та сплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі, передбаченому частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи", як інваліду 2 групи по захворюванню, по якому експертною комісією встановлено причинний зв'язок із Чорнобильською катастрофою, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, передбаченому статтею 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи", з травня по грудень 2010 року з урахуванням виплаченого.

17 лютого 2011 року відрито виконавче провадження з примусового виконання судового рішення.

Постановою головного державного виконавця ВДВС Керченського МУЮ від 15 червня 2011 року на УПФУ в м. Керчі накладено штраф у розмірі 680 грн. за невиконання у встановлені державним виконавцем строки рішення суду від 23 грудня 2010 року у справі № 2а-2372/10/0108.

Постановою головного державного виконавця ВДВС Керченського МУЮ від 8 липня 2011 року на УПФУ в м. Керчі накладено штраф у розмірі 1360 грн. за повторне невиконання у встановлені державним виконавцем строки рішення суду від 23 грудня 2010 року у справі № 2а-2372/10/0108.

За змістом частини другої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону, чинній в лютому-липні 2011 року) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення (частина перша статті 75).

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення (абзац 1 частини другої статті 75).

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав (частина третя статті 75).

Згідно зі статтею 89 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Таким чином, штраф у подвійному розмірі накладається на боржника у разі повторного невиконання без поважних причин рішення у встановлений державним виконавцем новий строк.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28 вересня 2011 року, яка набрала законної сили 16 грудня 2011 року, відмовлено в задоволенні позову УПФУ в м. Керчі про скасування постанови про накладення штрафу в розмірі 680 грн. Враховуючи преюдиціальність встановлених судовим рішенням обставин та зважаючи на те, що на час виникнення спірних правовідносин судове рішення від 23 грудня 2010 року не було виконано, суди дійшли висновку про правомірність накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі.

Разом з тим, суди не встановили фактичних обставин щодо повторного невиконання боржником судового рішення та пов'язаних з ними причин, а саме: коли боржник отримав повторну вимогу державного виконавця та який строк був встановлений на її виконання.

Обставини правомірності накладення на УПФУ в м. Керчі штрафу в розмірі 680 грн. не мають преюдиціального значення при вирішенні питання про законність накладення штрафу за повторне невиконання рішення, що має самостійні підстави і умови для застосування.

З матеріалів справи вбачається, що 22 червня і 6 липня 2011 року УПФУ в м. Керчі письмово повідомило ВДВС Керченського МУЮ про невиконання ним постанови Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 грудня 2010 року, що зумовлено оскарженням постанови суду в апеляційному порядку (а.с. 38-39, 41).

Судове рішення, за невиконання якого на боржника накладено штраф, набрало законної сили 18 липня 2011 року (а.с. 34-37).

У зв'язку з цим судам необхідно було з'ясувати дату відкриття апеляційного провадження на постанову Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 грудня 2010 року та обставини щодо обізнаності сторін про цю подію, оскільки згідно з частиною першою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду є підставою для повернення виконавчого документа до суду, який його видав, та виключає необхідність виконання судового рішення, яке не набрало законної сили.

Частиною першою статті 220 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі статтею 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскаржені судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, оскільки суди неповно з'ясували обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, тому дійшли необґрунтованих висновків.

У зв'язку з цим судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Керчі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 9 липня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.