Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Черпака Ю.К.,

суддів: Головчук С.В., Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації в Одеській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року,

В листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державної податкової адміністрації України і Державної податкової адміністрації в Одеській області (далі -ДПА України і ДПА в Одеській області відповідно) та з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 26 листопада 2009 року просив:

1) визнати неправомірними дії ДПА України щодо відмови прийняти позитивне рішення про встановлення надбавки за безперервну службу в розмірі 70% грошового забезпечення за поданням ДПА в Одеській області від 22.12.2005 р. № 23728/04-0214;

2) зобов'язати ДПА України встановити ОСОБА_1 з 1 грудня 2005 року надбавку за безперервну службу в розмірі 70% грошового забезпечення на підставі подання ДПА в Одеській області від 22.12.2005 р. № 23728/04-0214, про що видати відповідний наказ;

3) зобов'язати ДПА в Одеській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 надбавку за безперервну службу в розмірі 70% грошового забезпечення з 1 грудня 2005 року;

4) зобов'язати ДПА в Одеській області внести зміни до грошового атестату ОСОБА_1 НОМЕР_1, виданого 6 березня 2006 року у зв'язку зі звільненням у відставку за віком, яким включити до грошового атестату надбавку за безперервну службу в розмірі 70% грошового забезпечення.

Позов обґрунтував тим, що строк його безперервної служби в органах внутрішніх справ і в ДПА в Одеській області, а також високі результати у службовій діяльності давали право на отримання надбавки в розмірі 70% грошового забезпечення, встановленої Указом Президента України від 24 квітня 2003 року № 370/2003 "Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу" (370/2003) , чинність якого поширена на осіб начальницького складу податкової міліції Указом Президента України від 12 липня 2003 року № 595/2003 "Про поширення чинності Указу Президента України від 24 квітня 2003 року № 370 на осіб начальницького складу податкової міліції" (595/2003) . 22 грудня 2005 року ДПА в Одеській області направило до ДПА України подання № 23728/04-0214 про встановлення йому з 1 грудня 2005 року надбавки за безперервну службу в розмірі 70% грошового забезпечення. Однак позитивного рішення про встановлення вказаної надбавки керівництвом ДПА України прийнято не було.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що законодавством, чинним на час вирішення спору, Голові ДПА України надано право, а не покладено обов'язок, установлювати особам начальницького складу податкової міліції надбавку за безперервну службу в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання органів державної податкової служби України.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Скаргу обґрунтовує доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві. Окрім того, зазначає, що ДПА України розглянула подання ДПА в Одеській області від 22.12.2005 р. № 23728/04-0214 з порушенням вимог Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.1997 р. № 1153 (1153-97-п) (далі -Примірна інструкція з діловодства), оскільки не прийняла жодного рішення за наслідками його розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів виходить з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 1 серпня 1988 року по 4 серпня 1999 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 4 серпня 1999 року -у ДПА в Одеській області на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу податкової міліції.

Наказом в.о. голови ДПА в Одеській області від 29 грудня 2005 року № 1357-о позивача звільнено з посади у відставку Збройних Сил України за віком з 30 грудня 2005 року. Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні складає 20 років 05 місяців 14 днів, у пільговому обчисленні -22 роки 10 місяців 06 днів (а.с. 91).

При звільненні на пенсію ОСОБА_1 видано грошовий атестат, до якого не включено надбавку за безперервну службу (а.с. 168, 183).

Разом з тим, у зв'язку з виходом на пенсію за багаторічну плідну працю і зразкове виконання службових обов'язків начальником слідчого відділу податкової міліції ДПА в Одеській області та першим заступником Голови-начальником управління податкової міліції ДПА в Одеській області внесені подання на ім'я Голови ДПА в Одеській області про встановлення ОСОБА_1 надбавок, доплат і премії, в тому числі надбавки за безперервну службу в розмірі 70% грошового забезпечення (а.с. 121-124).

22 грудня 2005 року в.о. голови ДПА в Одеській області вніс подання № 23728/04-0214 Голові ДПА України про встановлення ОСОБА_1 з 1 грудня 2005 року надбавки за безперервну службу в розмірі 70% грошового забезпечення (а.с.32).

Листом від 13.11.2006 р. № 5974/К/04-2221 ДПА України повідомила ОСОБА_1 про те, що у період проходження служби позитивного рішення щодо встановлення йому зазначеної надбавки прийнято не було та відсутні підстави для встановлення її у теперішній час і включення в розрахунок пенсії (а.с. 33).

За інформацією ДПА України, наданою на вимогу суду в листі від 17.09 2010 р. № 11558/5/10-6015/3466, подання ДПА в Одеській області від 22.12.2005 р. № 23728/04-0214 розглянуто в ДПА України, але позитивного рішення щодо встановлення даної надбавки керівництвом ДПА України не прийнято, відповідь до ДПА в Одеській області з вказаного питання не надавалась (а.с. 202).

Згідно з пунктом 1 Указу Президента України від 24 квітня 2003 року № 370/2003 "Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу" (370/2003) (чинного на час виникнення спірних правовідносин) Голові Служби безпеки України та Міністрові внутрішніх справ України надано право встановлювати відповідно військовослужбовцям Служби безпеки України і працівникам органів внутрішніх справ України щомісячні надбавки за безперервну службу в органах безпеки і органах внутрішніх справ у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10; понад 10 років - до 30; понад 15 років - до 50; понад 20 років - до 70; понад 25 років - до 90 відсотків. Встановлено, що порядок і умови виплати зазначених надбавок визначаються Головою Служби безпеки України та Міністром внутрішніх справ України. Указом Президента України від 12 липня 2003 року № 595/2003 "Про поширення чинності Указу Президента України від 24 квітня 2003 року № 370 на осіб начальницького складу податкової міліції" (595/2003) (чинного на час виникнення спірних правовідносин) чинність Указу Президента України від 24 квітня 2003 року № 370 (370/2003) поширено на осіб начальницького складу податкової міліції та передбачено виплату надбавки з 1 липня 2003 року за рахунок коштів, визначених законом про Державний бюджет України на утримання Державної податкової адміністрації України.

Пунктом 1 наказу ДПА України від 4 лютого 2004 року № 71 (зі змінами, внесеними згідно з наказом ДПА України від 17 березня 2005 року № 115) встановлено, що відповідно до Указів Президента України від 24 квітня 2003 року № 370 (370/2003) і від 12 липня 2003 року № 595 (595/2003) Голова ДПА України залишає за собою право встановлювати (скасовувати) наказом ДПА України особам начальницького складу податкової міліції за високі результати у службовій діяльності щомісячні надбавки за безперервну службу.

Згідно з пунктом 3.1 цього наказу виплата надбавки здійснюється у розмірах, передбачених Указом Президента України від 24 квітня 2003 року № 370 (370/2003) , за рахунок та в межах коштів, визначених законом про Державний бюджет України на оплату праці органів державної податкової служби України.

Відповідно до пунктів 3.3-3.5 наказу ДПА України від 4 лютого 2004 року № 71 рішення про встановлення особам начальницького складу податкової міліції зазначених надбавок приймається за поданням їх прямих і безпосередніх керівників та оголошується наказом. У випадку видання наказу про накладення на працівника дисциплінарного стягнення за незадовільне виконання службових обов'язків зазначена надбавка скасовується. Накази про встановлення або скасування зазначеної надбавки готуються підрозділами по роботі з персоналом за поданням керівників підрозділів, в яких проходять службу працівники податкової міліції, з обов'язковим узгодженням з фінансовими підрозділами.

Виходячи з положень зазначених нормативно-правових актів, до повноважень Голови ДПА України належить розгляд та остаточне вирішення питання про встановлення або скасування особам начальницького складу податкової міліції щомісячних надбавок за безперервну службу. Однак результатом такого вирішення не є обов'язкове задоволення подання прямих і безпосередніх керівників цих осіб, яке в даному разі має рекомендаційний характер.

Порушення вимог Примірної інструкції з діловодства при розгляді подання, про які йдеться в касаційній скарзі, а саме: ненадання на нього відповіді -не впливає на правильність вирішення справи, оскільки неприйняття Головою ДПА України жодного рішення з цього питання свідчить про фактичне незадоволення подання, у зв'язку з чим зазначений документ не підлягав виконанню.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року -без зміни.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237- 244 Кодексу адміністративного судочинства України.