Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Карась О.В., Маринчак Н.Є.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі -ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011

у справі № 2а-8917/10/2670

за позовом акціонерного комерційного банку "Європейський" (далі -Банк)

до ДПІ

про зобов'язання вчинити певні дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011, позов задоволено; ДПІ зобов'язано прийняти рішення про скасування публічного обтяження (податкової застави) активів Банку та вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про публічне обтяження (податкову заставу) активів позивача від 10.02.2010 № 9506664 у зв'язку з відкликанням його банківської ліцензії та ініціюванням процедури ліквідації Банку.

На вказані судові акти відповідачем подано касаційну скаргу, в якій ДПІ зазначає про відсутність обставин, з яким підпункт 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» пов'язує звільнення активів платника з податкової застави, та просить відмовити у позові, скасувавши оскаржувані судові рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для її задоволення з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що у зв'язку з наявністю у Банку податкового боргу з комунального податку в сумі 212,50 грн. активи позивача згідно з актом опису від 16.12.2009 № 41/24-113 були обтяжені податковою заставою, про що 10.02.2010 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис № 9506664.

Постановою Правління Національного банку України від 19.08.2009 № 489 було відкликано банківську ліцензію позивача та ініційовано процедуру його ліквідації.

З огляду на абзац третій преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (2181-14) (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), за змістом якого цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з банків, на які поширюються норми розділу V Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) , наведену обставину було цілком об'єктивно розцінено судами як таку, що виключає можливість поширення права податкової застави на активи позивача.

Адже статтею 91 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачалося, що з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора:

строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав (пункт 3);

скасовуються арешт, накладений на майно (в тому числі на власні кошти банку на його рахунках) банку, чи інші обмеження щодо розпорядження його майном. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається (пункт 7).

Отже, вимоги ДПІ про сплату позивачем податкових зобов'язань (податкового боргу) мали заявлятися та задовольнятися у ліквідаційній процедурі Банку в порядку, визначеному главою 16 розділу V Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) , яким заборонено накладення будь-яких обтяжень на майно банку з дня відкриття ліквідаційної процедури.

За таких обставин суди цілком правомірно задовольнили позовні вимоги.

Оскільки у розглядуваній справі норми матеріального права було правильно застосовано судами, а їх висновки відповідають установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, то підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва відхилити.

2. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011 у справі № 2а-8917/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.