Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Карась О.В., Маринчак Н.Є.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим (далі -ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.12.2009

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2010

у справі № 2а-10070/09/9/0170

за позовом закритого акціонерного товариства "Камиш-Бурун" (далі -Товариство)

до ДПІ

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов подано про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 12.08.2009 № 0001702301/0, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 907 грн. (у тому числі 737 грн. за основним платежем та 170 грн. за штрафними санкціями).

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.12.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2010, позов задоволено.

На вказані судові акти ДПІ подано касаційну скаргу, в якій заявник просить їх скасувати та відмовити у позові, посилаючись на невідповідність висновків судів підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.03.2009, оформлену актом від 05.08.2009 № 1335/23-1/30411181. В ході цієї перевірки було виявлено, зокрема, факт оприбуткування позивачем на баланс залізничних колій залишковою вартістю 111 908,17 грн., виявлених під час проведення Товариством інвентаризації.

На підставі висновку про те, що вартість виявлених під час інвентаризації надлишків товарно-матеріальних цінностей включається відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валового доходу Товариства як безоплатно отриманих, позивачеві було донараховано оспорювану суму податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Крім того, у висновках вказаного акта перевірки зазначено про завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за І квартал 2009 року на суму 5 424 166 грн. внаслідок невідображення позивачем у податковому обліку результатів попередніх податкових перевірок, викладених у відповідних актах.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, суди послалися на те, що інвентаризація запасів не є господарською операцією, а відтак за наслідками її проведення у платника не можуть виникнути доходи.

Однак з такою правовою оцінкою обставин справи погодитися не можна.

Як випливає зі змісту пункту 4.13 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 № 2 (v0002201-07) , інвентаризацією здійснюється перевірка фактичної наявності запасів, їх стану та умов зберігання. Проведення інвентаризації здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 № 419 "Про затвердження Порядку подання фінансової звітності" (419-2000-п) та Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 № 69 (z0202-94) .

За змістом пункту 11.12 названої Інструкції перевищення вартості цінностей, що виявились у надлишку, проти вартості цінностей, що виявились у нестачі при пересортиці, відноситься на збільшення даних обліку відповідних матеріальних цінностей та інших операційних доходів.

Таким чином, інвентаризація товарно-матеріальних цінностей є способом установлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку, що має бути відображено підприємством в бухгалтерському та податковому обліку.

При цьому надлишки запасів, виявлені в результаті інвентаризації, підлягають визнанню у складі доходів платника при обчисленні податку на прибуток на підставі підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Наведене обумовлює законність оспорюваного донарахування з податку на прибуток із застосуванням до Товариства штрафних санкцій.

Що ж стосується висновку податкового органу про завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за І квартал 2009 року на суму 5 424 166 грн., то такий висновок не підлягає оцінці у межах даного позову. Адже відображення цього висновку в акті перевірки не створює для платника (позивача у справі) жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав.

Такий висновок є, по суті, думкою посадових осіб ДПІ, що здійснювали перевірки Товариства, щодо поведінки останнього. Цей висновок не має самостійного правового значення, оскільки не являє собою остаточне волевиявлення владного суб'єкта, а може слугувати підставою для подальшого прийняття податковим органом рішення стосовно прав та обов'язків позивача.

А відтак зазначений висновок не може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим суди безпідставно надали йому правову оцінку у мотивувальних частинах оскаржуваних судових актів під час вирішення даного спору.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі судові акти та відмовити у задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим задовольнити.

2. Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.12.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2010 у справі № 2а-10070/09/9/0170 скасувати.

3. У позові відмовити.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.