Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області на постанову апеляційного суду Луганської області від 30.08.2011 у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області про перерахунок пенсії, відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12) , -

У серпні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області про перерахунок пенсії, відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12) .

Постановою Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 11.12.2009 в задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.

Постановою апеляційного суду Луганської області від 30.08.2011 апеляційну скаргу ОСОБА_2 було задоволено. Постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 11.12.2009 скасовано. Ухвалено нову постанову про задоволення позову. Визнано відмову управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області у перерахунку пенсії неправомірною. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 як інваліду ІІІ групи у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 01.09.1999 по 27.05.2003 та як інваліду ІІ групи у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 28.05.2003 по 21.05.2008.

Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційного суду Луганської області від 30.08.2011 скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтями 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій та додаткових пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Вихідним критерієм обрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.

За таких обставин, положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до частини сьомої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір, суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що при розрахунку державної пенсії та додаткової пенсії, передбачених статями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Однак колегія суддів не може погодитися з висновками суду апеляційної інстанції в частині періодів за яки було задоволено позовні вимоги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так суд апеляційної інстанції приймаючи рішення про задоволення позову та зобов'язуючи відповідача перерахувати та виплатити на користь позивача основну та додаткову пенсію за 1999-2008 роки, не встановив та не надав належну правову оцінку строкам звернення до суду.

Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адмініст ративного суду, визна ченні статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 1 статті 100 вказаного Кодексу (в редакції, яка діяла на момент розгляду справи в суді першої інстанції) було передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Згідно частини 1 статті 100 вищенаведеного Кодексу (в редакції на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Враховуючи положення вищенаведеного законодавства, встановлені статтями 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, та беручи до уваги, що суди першої та апеляційної інстанції це питання під час судового розгляду не вирішили, а відповідач наполягав на застосуванні строків звернення до суду, судові рішення є такими, що прийняті з порушенням норм процесуального права.

Також суд апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги за 2008 рік не звернув уваги, що редакції статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині встановлення для інвалідів ІІ групи державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком були відновлені лише з 22.05.2008, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (v010p710-08) .

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що вказані порушення норм процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до вимог частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області задовольнити частково.

Постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 11.12.2009 та постанову апеляційного суду Луганської області від 30.08.2011 у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області про перерахунок пенсії, відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12) скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.