Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Корженкової І.О.,

та представників сторін:

позивача -Банашка І.Ю.,

відповідача -Кондиловської М.М.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Хмельницького малого учбово-виробничого підприємства "Воля" Хмельницького обласного фонду "Соціальний захист та реабілітація інвалідів" (далі -Підприємство)

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012

у справі № 2а-10304/09/2270/10

за позовом Підприємства

до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (далі -ДПІ)

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов подано про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.09.2009 № 0003252301/0/7256, від 19.10.2009 № 0003252301/1/7168, згідно з якими Підприємству донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 10 616 грн. (у тому числі 8166 грн. за основним платежем та 2450 грн. за штрафними санкціями), а також податкових повідомлень-рішень від 22.09.2009 № 0003262301/0/7257 та від 19.10.2009 № 0003262301/1/8269, відповідно до яких позивачеві визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 826 616 грн. (у тому числі 551 077 грн. за основним платежем та 275 539 грн. за штрафними санкціями).

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.06.2010 позов задоволено частково; визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 22.09.2009 № 0003262301/0/7257 та від 19.10.2009 № 0003262301/1/8269 з посиланням на відсутність підстав для позбавлення позивача права на застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість»; в решті позову відмовлено з мотивів правомірного віднесення податковим органом до оподатковуваного доходу Підприємства заборгованості перед контрагентами, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено повністю. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що реабілітаційне обладнання, яке було поставлено позивачем Фонду соціального захисту інвалідів, не є безпосередньо виготовленим товаром у розумінні абзацу другого підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 названого Закону, що свідчить про відсутність у позивача права на пільгу в оподаткуванні спірної операції.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Підприємством просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі правильне та вмотивоване рішення Хмельницького окружного адміністративного суду зі спору.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Підприємство оспорювані податкові повідомлення-рішення було прийняті ДПІ за наслідками проведення планової виїзної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2008, оформленої актом від 10.09.2009 № 9026/23-1/14169122.

У перевіреному періоді питома вага чисельності інвалідів у загальній чисельності працівників Підприємства складала від 60% до 80%; за рішенням Регіональної комісії з питань діяльності підприємств та громадських організацій інвалідів від 10.10.2008 № 5 позивачеві було надано дозвіл на право користування пільгами в оподаткуванні на період з 01.10.2008 по 01.10.2009.

Підставою для донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з ПДВ із застосуванням штрафних санкцій стало невизнання податковою інспекцією права позивача на звільнення від оподаткування операцій з поставки реабілітаційного обладнання Фонду соціального захисту інвалідів в рамках виконання своїх зобов'язань за договором поставки від 30.07.2008 № 21. При цьому ДПІ посилається на те, що вказане обладнання у готовому вигляді було придбано позивачем у дочірнього підприємства «Альма-Шкіргалантерея»та не потребувало подальшої доробки, переробки чи інших видів перетворення.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» звільняються від оподаткування операції з поставки товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім грального і лотерейного бізнесу та послуг з поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва.

Безпосереднім вважається виготовлення товарів, унаслідок якого сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів.

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності реєстрації у відповідному податковому органі, яка здійснюється на підставі подання позитивного рішення міжвідомчої Комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів та відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) .

Зміст наведених законодавчих положень, як правильно зазначив апеляційний суд, не дає підстави для висновку, що наявність реєстрації платника у відповідному податковому органі на підставі подання позитивного рішення міжвідомчої Комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів є беззаперечним свідченням правомірності застосування платником податкової пільги в порядку цієї норми Закону. Адже право платника на спірну пільгу виникає за умови одночасного виконання таких умов:

відсоток інвалідів, які мають основне місце роботи у платника, у загальній чисельності працюючих становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 % і фонд оплати праці таких інвалідів -не менше 25 % від суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва;

платник зареєстрований у відповідному податковому органі;

при виготовленні товарів сума витрат платника, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються при виготовленні таких товарів, повинна становити не менше 8 % від продажної ціни таких виготовлених товарів.

У розгляді цієї справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли різних висновків щодо відповідності обладнання, поставленого позивачем за спірною господарською операцією, наведеному критерію безпосередньо виготовленого товару.

Так, суд першої інстанції при визначенні відсотка суми витрат, понесених позивачем при виготовленні спірного реабілітаційного обладнання, об'єктивно виходив з положень пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», врахувавши всі складові таких витрат, включаючи витрати Підприємства на закупку комплектуючих, сировини та матеріалів, витрати на придбання послуг сторонніх організацій, а також вартість послуг на монтаж обладнання. Зазначений висновок було зроблено судом першої інстанції за наслідками оцінки та дослідження наявних у матеріалах справи комплектів технологічної документації, калькуляцій вартості виробництва, акти приймання-передачі спірного обладнання, внутрішніх накладних складського переміщення на Підприємстві.

Наведені факти судом апеляційної інстанції спростовано не було. В основу висновку про фактичне здійснення позивачем перепродажу товару (обладнання), отриманого від дочірнього підприємства «Альма-Шкіргалантерея» за договором від 01.08.2008 № 10, апеляційним судом покладено факт виробництва відповідного обладнання названим контрагентом та пояснення його посадових осіб. При цьому суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки тому факту, що специфікація поставлених позивачеві товарів у рамках правовідносин з дочірнім підприємством «Альма-Шкіргалантерея»не збігається зі специфікацією комплектів обладнання, поставлених позивачем Фонду соціального захисту інвалідів.

А відтак висновок апеляційного суду про неможливість кваліфікації спірного обладнання як товару, безпосередньо виготовленого позивачем, не можна визнати обґрунтованим.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду зі спору як скасоване помилково.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу Хмельницького малого учбово-виробничого підприємства "Воля" Хмельницького обласного фонду "Соціальний захист та реабілітація інвалідів" задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012 у справі № 2а-10304/09/2270/10 скасувати.

3. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 2а-10304/09/2270/10 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.