9991/1211/12 Про визнання неправомірним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України - 27.02.2013 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України або Комісія) про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

29 листопада 2012 року ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання неправомірними та скасування рішень № 2409/дп-12 від 09 квітня 2012 року та № 3109/дп-12 від 16 травня 2012 року, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України був залишений без руху адміністративний позов ОСОБА_4 та наданий строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

21 грудня 2012 року в порядку усунення недоліків позивач подав уточнений адміністративний позов, в якому просив визнати неправомірним та скасувати рішення № 2409/дп-12 від 09 квітня 2012 року, зобов'язати вчинити певні дії.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що оскаржуване ним рішення не відповідає діючому законодавству України, воно не вмотивоване та не обґрунтоване. Судді, дії яких він оскаржує, винесли завідомо неправосудні рішення, допустили умисне порушення норм права та неналежне ставлення до службових обов'язків, у зв'язку з чим просив:

- визнати неправомірним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 2409/дп-12 від 09 квітня 2012 року про відмову у відкритті дисциплінарної справи відносно судді Київського районного суду ОСОБА_6. та суддів апеляційного суду Харківської області: ОСОБА_7., ОСОБА_8. та ОСОБА_9.;

- зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України відповідно до пункту 8 частини першої статті 91 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відкрити дисциплінарну справу та провести дисциплінарне провадження відносно судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_6. та суддів апеляційного суду Харківської області: ОСОБА_7., ОСОБА_8. та ОСОБА_9.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились, надали клопотання про розгляд даної справи без їх участі, у зв'язку з чим колегія суддів на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила наступне.

У провадженні судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_6. знаходилась скарга ОСОБА_4 на постанову помічника прокурора Київського району м. Харкова про відмову у порушенні кримінальної справи відносно працівників Київського РВ ДМУ УМВД України в Харківській області.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2008 року у задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову помічника прокурора Київського району м. Харкова про відмову у порушенні кримінальної справи було відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11 грудня 2008 постанова суду першої інстанції була залишена без змін.

27 лютого 2012 року до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України надійшла скарга ОСОБА_4 від 21 лютого 2012 року (вх. № 8вк1799/12) щодо неправомірних дій судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_6. та суддів апеляційного суду Харківської області ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9.

Свою скаргу ОСОБА_4 мотивував тим, що суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_6. його своєчасно не повідомила про розгляд скарги на постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, розгляд його скарги був упередженим, при перегляді такого рішення суддями апеляційного суду Харківської області ОСОБА_7., ОСОБА_8. та ОСОБА_9. були допущені істотні порушення процесуальних норм, зокрема, його не повідомили про розгляд справи та про прийняте рішення. Вважає, що дії суддів призвели до постановлення неправосудних рішень.

За результатами перевірки скарги ОСОБА_4 за вх. № 8вк-1799/12 членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів Мельником М.Г. був складений висновок, яким запропоновано відмовити у відкритті дисциплінарної справи щодо зазначених суддів з підстав пропуску строку притягнення до дисциплінарної відповідальності.

09 квітня 2012 року Комісією було прийнято рішення № 2879/дп-12, яким відмовлено у відкритті дисциплінарної справи за зверненням ОСОБА_4 на дії судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_6., суддів апеляційного суду Харківської області ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9.

Дане рішення було мотивоване тим, що у зверненні відсутні підстави для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, передбачені статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тобто відсутні підстави для відкриття дисциплінарної справи.

Вважаючи неправомірним рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про відмову у відкритті дисциплінарної справи щодо судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_6., суддів апеляційного суду Харківської області ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем доказана правомірність дій та не допущено бездіяльності, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 7 липня 2010 року (2453-17) (далі -Закон), Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженим рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 8 червня 2011 року № 1802/зп (із змінами, внесеними рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 жовтня 2011 року № 3142/зп-11, від 15 листопада 2011 року № 3745/зп-11, від 17 січня 2012 року № 4/зп-12, від 27 березня 2012 року № 11/зп-12, від 10 квітня 2012 року № 14/зп-12, від 23 квітня 2012 року № 17/зп-12) (далі -Регламент).

Відповідно до частин першої ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з приписами частини першої статті 55 Конституції України, пункту другого мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25 грудня 1997 року (v009p710-97) (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

З системного аналізу вказаних норм та висновку Конституційного Суду України слідує, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача.

Колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваним рішенням не порушені права, свободи або інтереси ОСОБА_4, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої та четвертої ст. 84 Закону дисциплінарне провадження - це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.

Порядок дисциплінарного провадження щодо судді врегульований, зокрема, ст. 86 Закону, відповідно до частини першої якої дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи, її розгляд і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.

Повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України встановлені статтею 91 Закону, згідно з пунктом восьмим частини першої якої вона розглядає заяви та повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих та апеляційних судів та за наявності підстав порушує дисциплінарні справи і здійснює дисциплінарне провадження.

Відповідно до пункту 13.1.4. Регламенту дисциплінарне провадження передбачає:

1) здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності;

2) відкриття дисциплінарної справи;

3) розгляд дисциплінарної справи;

4) прийняття рішення.

При цьому перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді до дисциплінарної відповідальності здійснюється членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (частина друга ст. 86 Закону), що за результатами перевірки складає висновок з викладенням фактів та обставин, виявлених у ході перевірки, та пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи, який разом із зібраними у процесі перевірки матеріалами передається на розгляд ВККС України (частина шоста ст. 86 Закону), яка вирішує питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті (частина сьома ст. 86 Закону), розглядає дисциплінарну справу (частина дев'ята ст. 86 Закону), приймає рішення у дисциплінарній справі більшістю від загального складу Комісії (частина перша ст. 87 Закону).

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не є суб'єктом правовідносин щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_6., суддів апеляційного суду Харківської області ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9. (дисциплінарного провадження щодо цих суддів), оскільки оскаржуваним рішенням не порушені його права, свободи або інтереси.

При розгляді цієї справи колегія суддів перевіряє дотримання Комісією процедури розгляду скарги та заяви позивача та прийняття рішення.

Як встановлено судом, позивач, скориставшись передбаченим частиною другою ст. 84 Закону правом на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, звернувся до відповідача зі заявою, повідомивши Вищу кваліфікаційну комісію суддів України про порушення статті 83 Закону суддею Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_6., суддями апеляційного суду Харківської області ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9.

За результатами перевірки викладених у скарзі даних членом Комісії Мельником М.Г. був складений висновок, яким запропоновано відмовити у відкритті дисциплінарної справи відносно зазначених суддів, який із зібраними у процесі перевірки матеріалами був переданий на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, що відповідає приписам частин другої та шостої ст. 86 Закону.

Комісія вирішила питання про відмову в відкритті дисциплінарної справи відносно судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_6 та суддів апеляційного суду Харківської області ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, прийнявши 9 квітня 2012 року відповідне рішення № 2409/дп-12 згідно з частиною сьомою статті 86 Закону.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про дотримання відповідачем процедури розгляду скарги позивача та прийняття відповідного рішення.

Крім того, слід зазначити, що у відповідності до частини четвертої статті 87 Закону дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців із дня відкриття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 оскаржує дії судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_6. по винесенню на його думку неправосудної постанови від 19 листопада 2008 року, та суддів апеляційного суду Харківської області ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9. по винесенню на його думку неправосудної ухвали від 11 грудня 2008 року, а скарга на дані дії була зареєстрована Комісією 27 лютого 2012 року, що взагалі виключає можливість застосування дисциплінарного стягнення за такі дії.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірним та скасування рішення ВККС України від 9 квітня 2012 № 2409/дп-12 про відмову у відкритті дисциплінарної справи відносно судді Київського районного суду ОСОБА_6. та суддів апеляційного суду Харківської області: ОСОБА_7., ОСОБА_8. та ОСОБА_9.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача відповідно до пункту 8 частини першої статті 91 Закону відкрити дисциплінарну справу та провести дисциплінарне провадження відносно зазначених суддів, колегія суддів зазначає, що ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від позовних вимог про визнання неправомірним та скасування рішення ВККС України від 9 квітня 2012 № 2409/дп-12.

На підставі наведеного, керуючись статтями 18, 159 - 163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

Відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позову до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.