Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі -ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.01.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2010

у справі № 2а-7727/09/5/0170

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (далі -СПД ОСОБА_1)

до ДПІ

про скасування рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов подано про скасування рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.10.2007 № 0007872303, згідно з яким позивачеві визначено 13445 грн. штрафу за порушення правил здійснення розрахункових операцій.

Справа розглядалася судами неодноразово. У процесі вирішення спору позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним та скасувати оспорюване рішення ДПІ в частині притягнення СПД ОСОБА_1 до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 12959,50 грн.

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.01.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2010, уточнені позовні вимоги задоволено з мотивів недоведеності податковим органом факту порушення позивачем вимог пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувані рішення місцевого та апеляційного судів та відмовити в задоволенні позову. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, зокрема, про порушення позивачем вимог пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що обумовлює правомірність застосування до СПД ОСОБА_1 оспорюваної суми штрафу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для її задоволення з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що в ході проведеної податковим органом перевірки належного позивачеві магазину щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, оформленої актом від 01.10.2007, було виявлено факт невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у розрахунковій книжці з початку робочого дня.

З огляду на суму такої невідповідності (яка склала 2629,10 грн.) до позивача було застосовано штрафні санкції у розмірі 13145,5 грн. на підставі статті 22 названого Закону за оспорюваним рішенням.

Суму невідповідності в розмірі 29,10 грн. позивач не заперечує.

Що ж до решти суми (а саме -2600 грн.), то, як було з'ясовано судами за наслідками дослідження наявних у справі доказів та опитування свідків, зазначені кошти знаходилися у пакеті поза межами місця проведення розрахунків, на окремій полиці, та були призначені для розрахунків з постачальниками.

Відповідно до пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Згідно зі статтею 2 цього Закону місце проведення розрахунків - це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

З установлених судами обставин справи не вбачається порушення СПД ОСОБА_1 вимог пункту 13 статті 3 Закону на суму, зазначену в акті перевірки, оскільки, як з'ясували суди, гроші у розмірі 2600 грн. не знаходилися у місці проведення розрахунків у розумінні наведеної норми. А відтак суди цілком правомірно задовольнили позовні вимоги, скасувавши оскаржуване рішення в оспорюваній частині.

Доводам ДПІ, викладеним у касаційній скарзі, судами попередніх інстанцій була надана належна правова оцінка. Підстави для переоцінки касаційним судом прийнятих судами доказів та установлених ними обставин справи відсутні з огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції, визначені у частині першій статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити.

2. Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.01.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2010 у справі № 2а-7727/09/5/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.